Глава 30

Через місяць. Валахія

У кімнату князя увійшов Велі.

 —Що знову? - закотив очі Влад, його жахливо дратувало що кожен день проходить одне і теж.

—Приїхав чоловік, каже, що брат вашої дружини, що нам з ним робити?

 —Приведи його до мене. - відповів той і одразу підвівся, залишивши папери на столі. 

За хвилину увійшла і Марія, вона сіла біля чоловіка, і терла руки від переживання, так давно не бачити нікого рідного, охх, тільки б це був він.

—Заспокойся, -взяв її за руку чоловік, вона глянула йому в очі.

—Я спокійна -збентежиним і навіть злим тоном процідила княгиня.

Він налив їй води, і подав, жінка зробила пару ковтків і трохи заспокоїлася. Двері відчинилися.

 —Аслан - перепитала вона, і стала вдивлятися в його очі.

 Зараз її брат не був схожий на себе раніше, багато ран на тілі, обличчя опухло, схоже на лікування ніхто не займався, а найголовніше, той ледве стояв на ногах. Марія підбігла до нього і міцно обняла, той обійняв її у відповідь, стиснувши зуби від болю.

—Пробач - побачивши це сказала. 

Влад покликав лікаря і той почав готувати мазі для ран того бідолахи.

—Я… Елізабет… Вона - упавши на ліжко почав говорити Аслан, за час поїздки по Чорному морю, він встиг підхопити гарячку. Пощастило тільки тим, що на якийсь час йому вдалося зупинитися у якоїсь жінки, і та хоч якось лікувала його, за гроші, звісно ж.

—Яка Елізабет? -Марія взяла брата за руку.

 —Маріє, ти не бачиш що він в марить? -втрутився Влад.

— Бачу - грубувато відповіла, на що чоловік закотив очі.

                                                                                * * *

Аслан уже тиждень перебував практично непритомний. Марія, сиділа біля нього, але була проблема, яка щей могла коштувати їм життя. Торговці почали бунтувати через те, що доводилося платити чимало грошей, данина для іноземців справді була більшою, своїм же навпаки допомагали, і навіть давали гроші з скарбниці на відкриття людиною своєї справи.

Близько десяти бунтарів було посаджено на кілок, внаслідок чого слухи почали бистро ширитися. Відомості дійшли і до Папи Римського, тепер же, його боялися усі ближні і навіть далекі країни, посли розносили плітки зі швидкістю сонця. Самому Владу було начхати, який сенс доводити щось, народ знайшов нову плітку, нехай діток по лякають, якщо їм більша немає чим зайнятися. А в тім, нічого поганого за цим не вбачається, хай боятся і навіт не думають лізти сюди, а інакше можна сісти поруч з страченими...

                                                                                  * * *

Марія сиділа в спальні і розчісувала волосся Ілоні. Гребінець у формі рибки з невеликим орнаментом проходив по густому волоссі. Одним оком пані поглядала на сина, що грає з іграшковою, маленькою дерев'яною конячкою.

Ілона схопилася.

 —Мам ... Мені пора вже - взяла хустку і побігла на вихід.

 —Куди це, Ілоно! Я не дозволяла тобі йти! - гримнула вона.

 —Мене Джакомо чекає

 —А ну сіла, негайно.

 —Але мама.

— Кажи мені, ви з ним того… Зустрічаєтесь? - суворо запитала Марія. 

 —Мам, ми лишень друзі!

—Зрозумій мене, ти вже не маленька дівчинка..

—Я не хочу розмовляти з тобою про це, ми друзі! - впевнено заявила вона.

— Ну ну, друзі, гаразд, йди вже, на обід прийдеш,якщо запізнишся, я накажу викинути його в колодязь.

Дівчина засміялася. 

 —Добре, матінко - з цими самими словами, втекла на вулицю, покинувши палац.

                                                                           * * *

За годину до кімнати зайшов Аслан. Вигляд у нього був набагато кращий, ніж раніше. Та й хода впевненіша.

 —Як ти?

—Вже краще, дякую, сестро. Я бачу у вас тут цікаво.

 —Ага, дуже ... Ці діти колись зведуть мене в могилу. -посміхнулася. Він усміхнувся у відповідь і сів на стілець.–Що з тобою сталося, де ти був стільки часу, від тебе і сліду не було.

 –Я був у підземеллі короля Трансільванії.

 —Але ... Навіщо йому ти?

 —Він хотів зробити повстання, шантажувати тебе, щоб захопити країну, але ... Не вийшло, Матьяш помер ще раніше, до шлюбу, з Елізабет.

Марія сіла поряд і здивовано дивилася на брата.

 —Але ... Він завжди був хорошим, я і не думала що він міг таке зробити. - від подиву прикрила рота рукою.

 —Матьяш помер, він хоче змовиться з Мехмедом, і разом виступити на вашу країну.

 —І коли? -спитала перелякано вона.

 –Незабаром, бояри уклали договір і з тими, і з тими.

—Собаки - прошипіла жінка.