Глава 22

Через кілька днів.

Марія з небажанням збирала речі, з Венгрією у неї пов'язані зовсім не приємні спогади, взяти тільки Матьяша який хотів знечестити її. І Лідію, яка постійно крутиться біля її чоловіка, не дивно, адже вона сестра Корвіна.

Двері в кімнату відчинилися і дівчина відчула мужні руки на своїх плечах. Вона повернула голову.

—Влад ... Ти налякав мене. - Вона зітхнула.

—Як ти? -Він трохи погладив її животик, що ще не встиг округлитися.

—Добре, -вимучено злегка посміхнулася.

—Чудово, точно впевнена, що хочеш їхати?

—Так, якраз і відпочинемо. Я так давно не була у місті.

—Добре, кохана, їдемо завтра на світанку - він ніжно провів рукою по її щоці.

—Не надходило листів від султана?

 Чоловік сів на ліжко

—Ні, не хвилюйся, та й якщо що, я сам йому відповім, у тебе зараз інші турботи.

— Не починай, ти ж добре мене знаєш, я не зможу спокійно всидіти, хочу знати про все, що відбувається!

—Знаю, ось тому і хочу щоб ти не втручалася у справи зі своїм батьком. Він тобі напише щось, а ти занадто вразлива, будеш потім плакати, а дитину і так заледве врятували.

—Уффф, ось так завжди-вона сіла до нього на коліна і поцілувала його в шию, він ніжно стиснув її стегна і повалив дівчину на ліжко, його рука потяглася до її декольте, а дівчина зняла з нього сорочку, другою рукою провела по його торсу .

                                                                                 * * *

Марія обіймала Влада, у двері постукали

— Скажи, в цьому замку можна спокійно провести хоч один вечір?

— Напевно, не можна - він підвівся з ліжка, дівчина схопила його за руку.

 —Ну не йди, не хочу, залишся зі мною! Давай, дивися яка тут тепла постіль, хочеш покинути її заради когось?

 —Ну сонечко, давай, відпускай мене вже. Ти ж у нас здорова кобила, а не маленька - він поцілував її в щоку, а вона надула губи.

 —Кобель! - відвернулась і лягла на ліжко, задерши голову високо.

 —Поговоримо про це пізніше - усміхнувся, одягнувся і вийшов, вона зітхнула і погладила живіт.

Вранці вони вже їхали до Венгрії, Марія дивилася у вікно, а Ілона спала на колінах. Зараз государині хотілося сісти на свого коня і помчать швидше за всіх, але не можна. Ця клята, задушлива карета тиснула на неї з усіх боків, а в горлі була грудка.

Карета зупинилася тільки ввечері, Ілона вийшла першою і кілька слуг поклонилися їй. Лідія одягнена у світло-коричневу сукню мило посміхнулася їй.

 —Яка гарна дівчинка - вона хотіла провести рукою по її щоці, але Ілона обійшла Марію і заховалась за неї.

Ілона задерла голову і мовчки відвернулась. 

—Княгине, ваша кімната готова, провести вас? -запитала служниця.

—Так, я буду вдячна. 

Марія пішла в кімнату,  а Ілона підбігла до дядька і Матьяша. 

—Як я радий вас бачити -сказав Матьяш і погладив Ілону по голові, дивлячись на Влада, так що зіпсував малій зачіску.

—У тебе що руки не з того місця? - прошепотіла Ілона і закотила очі, Влад усміхнувся,  але одразу ж зробив суворе обличчя, хоча насправді був задоволений її словами.

—Проходьте, втомилися з дороги напевно.

Вони пройшли до палацу, був накритий стіл, але ніхто не став нічого їсти. Марія лише поглядала на Ілону, в цьому замку навіть їжа може бути отруєна як і їхні слова.

— Ну, як ви доїхали? - щоб розрядити безглузду обстановку, сказав Корвін.

—Дякую, добре. -сказав Влад. —Чув у вас тут недавно пожежа була?

—Так... 

Чоловіки продовжили розмову, а в той же час, Марія поглядала на це розбещені дівча, під іменем "Ілона". Одягти таку відверту сукню перед одруженим чоловіком, так і хотілося схопити її за волосся і змусити одягтися цю нахабу скромніше.

—Можемо обговорити всі питання сьогодні,  або ж потім? 

—Можливо завтра? -запитав Влад. —Я хочу вийти сьогодні в місто, сто років там не був.

—Добре, звісно. -відповів Матьяш.

—Дякую за обід, ми підемо до себе. -взявши Марію за руку, він разом з дружиною вийшов з кімнати. За ними послідувала і Ілона.

Як тільки двері закрилися, Лідія закотила очі.

—Тварюка… — прошипіла дівчина крізь зуби.

—Хто? -Поглянув на неї Матьяш.

 —Ця дрібна, Ілона, тварюка малолітня, псує всю картину і ця вагітна ідіотка, він повинен тепер бігати за нею. А все це через тебе, ти не зробив того, що мав би зробити. Не мужик, а не знаю хто! Тобі треба було лишень залишити її без честі, затащити в постіль, а ти і цього не зробив.

—І щоб це дало? Він її любить, заспокойся ти вже, Лідію, прийме те, що в нього інша, він ніколи не давав тобі обіцянок!

—Я звикла досягати того що хочу, якщо я хочу цього чоловіка, то я отримаю його будь якою ціною.- суворо відповіла вона і встала.

 —Я втомився вже від твоїх істерик, відчепися вже від них, ми помстимося їм інакше.

—Та ти дурень безхребетний! - крикнула Лідія і пішла швидкою ходою.

Вибачте, що мало активна, навчання і робота)