Глава 7

Айгюль швидкими і дещо, різкими кроками зайшла в свою кімнату. Двері відкрилися і дівчина здивовано підняла голову, крім неї тут був хлопець, по вигляду років 20,в охайному, зеленому кафтані, а волосся обережно зрізано по плечі, навіть трохи коротше. Він був повернутий до неї спиною.

 —Хто ти? - сказала не голосно, не відриваючи погляду від спини чоловіка.

— Невже моя люба молодша сестричка не впізнала свого брата? - в голосі чувся легкий сарказм, злегка посміхнувся і повернувся до неї.

–Аслан? -зіжмурила очі вона і уважно придивилась до його блідуватого обличчя. 

Вони обнялися.

–Радий знову бачити тебе тут. 

Дівчина посміхнулася і подивилася на нього.

— Цього року будуть нові призначення до санджаків, от і я приїхав за наказом, ех, відчуваю не світить мені Маніса.

—А може пощастить, не думаю, що інші можуть бути краще за тебе. Будеш вино? -обережно первела тему.

Він кивнув, тому дівчина взявши дві склянки, налила йому й собі. А після передала одну до його досить сильних рук.

 –Як ти тут? — ковтнувши вина сказав.

— Та я сама недавно приїхала, два роки жила в Едірні, але там було так нудно, що я вирішила подорожувати, бачила купу міст.

–Хм, а чого ж до нас не приїхала?

—Пф, я ж там уже купу раз була - відповіла усміхнувшись.

—Чув батько тобі чоловіка знайшов... А казав, що воля бабусі виповнитися - він примружив очі —Хоча, про що я, це султан Мехмед Хан.

 –Яка воля?

Вона відставила склянку і почала уважно слухати.

—Перед смертю бабуся встигла написати про те, щоб ти поїхала в Едірне, а коли повернешся стала дружиною Влада, того румунського спадкоємця, весь Стамбул про це знає, навіть я, будучи в Манісі, дізнався. А ти навіть не знаєш.

–Я... Не очікувано.

–Влад був моїм кращим другом тут. Добре, мені вже час йти, переодягайся і виходь до нас на вечерю в садок.

—Добре, брат-Він вийшов, а вона присіла на тахту, промінчики сонця падали на її обличчя через ґрати на вікнах. Дівчина задумалася, десь голосок усередині неї шепотів: "Вийдеш заміж за Влада, він такий добрий наречений, ще й спадкоємець престолу" дівчина зітхнула.

—Яка дурість, ці їхні шлюби, зовсім нічого хорошого в них немає. -буркнула вона. —Як важко з цими чоловіками.

Султана підійшла до шафи і дістала від туди пишну європейську сукню малинового кольору зі шкіряним корсетом, половина грудей була видна і її вона одягала лише в урочисті моменти. Його їй подарувала Хюррем ще за життя, за кілька днів до своєї смерті.

—Ех, бабусю, ось і що мені робити те? Уфф, якби не твоя остання воля, я б зі спокійною душею вийшла заміж за обранця батька. 

Тим часом в саду.

 Радо стояв поруч із султаном, Влад зневажливо дивився на них, від однієї думки, що його брат буває в покоях цього старого чоловіка, йому стало гидко.

— Володарю - перед ними стояла Хош'яр і двоє милих дітлахів.

— Хош'яр, сідай -указав рукою на подушку поряд,  вона сіла недалеко від Мехмеда.

 —Влад! -До нього підійшла дівчинка 5 років і мило глянула на нього.

 —Так, дитинко - він провів рукою по її головці і посміхнувся

—Я хочу покататися на коні, покатаєш мене? - Вона мило надула губки, і благаючим  видом заглянула в його очі.

—Звичайно - він вклонився і пішов у стайню з нею. Туди зайшла і Айгюль.

 —Фахріє, - вона підійшла до сестри і обпекла Влада не довірливим поглядом.

 –Айгюль, а Влад сказав що я сьогодні на конячці покатаюся!

 —Звичайно, моя мила сестричка.

 —Яких коників ви любите,  султано?- Він підійшов ближче до них.

 — Білих, з гарною гривою.

Він пішов вибрати коня. Айгюль нахилилася до її вуха

—А хтось по-моєму закохався - вона посміхнулася, Фахріє зніяковіло закотила очі і посміхнулася, а її щічки почервоніли.

Айгюль взяла її за ручку і повела до конячки.

 —Така гарна - маленька султана погладила її по гриву. Влад посадив дівчинку на коняку і вів її за вуздечку. Айгюль поглядала на нього, а він зрідка на неї і вона відводила очі. Вони йшли садом, дорогою Влад побачив Штефана і махнув головою щоб він потім прийшов, той кивнув її у відповідь.

До Айгюля різко підійшов стражник, вона повернула голову до нього і чоловік схилив голову в поклоні.

 —Султано, -його обличчя було зблідлим і вони відійшли в бік.

 —Слухаю, щось трапилося? 

—Як ви і наказали я стежив за вашим батьком, так ось, король написав один указ - він показав їй папірець і вона здригнулася мало не кинувши її на підлогу.

— Що це... Аслана, я сьогодні страчують? Це ж фетва на його страту! - Вона прикрила рота рукою.

 —Султано, говоріть тихіше ще почує хтось.

— Я маю попередити брата, - вона віддала йому папір і побігла в покої Аслана, він цілувався з дівчиною.

 —Вийди, хатун, негайно! — крикнула Айгюль й шехзаде в не розумінні дивився на сестру. Дівчина вийшла з кімнати.

 –Аслане, тобі терміново треба втекти!

 –Чому? Що трапилося? - недовірливо відказав він.

— Володар... Володар отримав фетву на твою страту, я не знаю, що ти наробив, але терміново, збирайся, тобі треба поїхати, знаєш кому можна довіритися?

 –Мене тепер стратить хочуть... Повідом Владу, настав час діяти.

— Не зрозуміла... - вона здивовано поглянула на брата.

—Іди і скажи йому що я покину Стамбул прямо зараз, негайно!

— Я... Добре - вона подивилася на всі боки,  чи нема бува тут чиїхось великих ушей і бистрим кроком побігла куди вказав Аслан.