Коли свідомість повернулася, Лейла знову лежала на асфальті — під колесами седана.
«Дежавю», — подумала вона.
Ашер нахилився над нею — те саме темне волосся, зеленуваті очі, переляканий погляд.
— Ти мене чуєш? — запитав він тремтячим голосом.
— Ашер? — прошепотіла Лейла.
— Ми знайомі? — здивовано перепитав хлопець.
Лейла уважно подивилася навколо, потім — на себе. Вона лежала під колесами автівки, вдягнена у свою білу блузу, спідницю, розідрані колготи і туфлі зі зламаним каблуком.
Із зівак потроху навколо збирався натовп. Вони щось шепотіли між собою, як бджоли у вулику, кидаючи осудливі погляди на Ашера.
— Поки що ні, — відповіла Лейла.
Вона вхопила його за руку.
— Вкради мене...
— Що?
— Зараз!