Розділ 27

Заручини Фіони та Рейніса відбулись наступного вечора після приїзду Мії. Все пройшло тихо скромно, у тісному сімейному колі, мабуть, навіть надто тісному, бо Катаріна та королева Астрід на торжество не з'явилися. Вранці перед оголошенням заручин відбувся грандіозний скандал, який однозначно кинув тінь на всю королівську родину, але на той момент Вілмара вже мало хвилювали наслідки.

Король, незважаючи на всі гріхи своєї дружини, спробував тихо і мирно розійтися з нею, але королеву такий розкладу не влаштовував. Треба визнати, Вілмар почав здалеку, він спробував присоромити Астрід тим, що вона все життя брехала йому і видавала чужу дитину за його, на що королева спокійно заявила, мовляв, ти все й так знав, сам мене прийняв і дитині дав своє ім'я, хоча і здогадувався про все. Тим більше за самим королем теж був грішок, його коханку Астрід не забула, і відразу поспішила про неї нагадати. Тим більше, сама королева стала жертвою ґвалтівника і ще до шлюбу, а от Вілмар зраджував їй вже після весілля і за власним бажанням.

І тоді король виклав свій козир. Він звинуватив Астрід у вбивстві матері. На мить королева втратила дар мови, вона почала задихатись, хапаючи ротом повітря. Приступ закінчився дуже швидко, судячи з усього жінка просто передумала влаштовувати істерику і грати роль несправедливо звинуваченої.

- У тебе немає доказів, - у її голосі чулось знущання.

- Помиляєшся, люба. Ти чудово знаєш, що моя мама була відьмою, саме через це ти її так боялась і ненавиділа. Ти знала, що вона могла відкрити всі твої таємниці, тому і вбила її. А коли в Мії проявився дар, ти зненавиділа власну дитину, і знову через страх бути викритою. Враховуючи, як часто ти спілкуєшся з магами, і користуєшся їхніми послугами, ти точно знала, що вони можуть легко визначити хто батько дитини. Я ж правий? Саме це спричинило твою ненависть і бажання втоптати в бруд всіх відьом моєї сім’ї, щоб ніхто не повірив. Астрід, ти роками знищувала репутацію моєї матері, а потім і Мії. Адже не Катаріна придумала чутку про те, що Мія психічно хвора. Вона просто не додумалася б до такого. Це ти подала їй ідею.

- Говори, що хочеш, але я повторюсь, ти нічого не доведеш.

- Ні, Астрід, ні, у мене є докази. Та й знову ж таки, магічний допит ніхто не скасовував, тобі влізуть у мозок і змусять викласти всю правду.

От тепер королева справді злякалася. Вона розуміла, що Вілмар не жартує, він дуже любив матір і неодмінно помститься за її смерть. Астрід повільно осіла на підлогу і схопилась за голову. Як на зло в неї зовсім не було ідей, як врятувати себе та доньку, яку теж не жаліти ніхто не буде.

Вони мали лише один варіант порятунку. В Озірасі немає магів, а значить Астрід і Катаріна мають час на втечу. Залишалося сподіватися, що добродушний Вілмар, хоч і сердиться, але не ризикне посадити їх у в'язницю, тоді вони встигнуть втекти. Інакше на неї чекає страта, смерть королеви матері їй не пробачать, за законами Баладії вбивця карається смертною карою. А на Катаріну чекає ганьба, а значить, її маля ніколи не зможе вийти заміж і стати королевою. Вілмар знову заговорив, перервавши роздуми загнаної у кут дружини.

- Вибирай, або ти погоджуєшся на розлучення і їдеш разом із Катаріною, яка так і залишиться моєю дочкою, але без права наслідування трону, або ж чинимо за законом, тебе страчують на головній площі Хельма, на очах у всього чесного народу. Походження Катаріни стане відомо всім, репутація твоєї доньки покриється ганьбою ще більше і єдине, що їй залишиться, це піти в монастир, де вона проведе решту свого життя, - голос Вілмара звучав суворо.

Його пропозиція надто милосердна, але якщо Астрід оголосити вбивцею, то її злочин тінню ляже і на Мію з Фіоною, це єдина причина з якої Вілмар готовий був відпустити вбивцю матері та її бастарда на всі чотири сторони.

- Я згодна, - тремтячим голосом сказала королева, вона намагалась стримати сльози, що наринули.

- Тоді підписуй документи і забирайся! - Вілмар простяг їй кілька аркушів, прикрашених фамільним гербом королівської династії Баладії, а після того, як Астрід все підписала, продовжив. - Можеш взяти все, що привезла з собою в Озірас, але на більше не розраховуй.

Король не хотів більше залишатися поряд із вбивцею матері, жінкою, яка обманювала його довгі роки. Він забрав документи на розлучення і залишив кімнату, залишивши вже колишню дружину на самоті, а вона продовжила беззвучно плакати сидячи на підлозі. Треба віддати їй належне після того, як Астрід вивели на чисту воду, вона не стала влаштовувати істерику і благати про пощаду.

Але приставити охорону до королеви та її дочки Вілмар не забув. Він відправив варту простежити за цією парочкою і попросив супроводити їх на корабель, на який саме його вже не хвилювало.

Коли ввечері в нього поцікавились, де королева і принцеса Катаріна, появи якої, в принципі то й не очікувалося, король стримано відповість, що дами поїхали, не попрощавшись. І тільки Мія знала справжню причину їхньої відсутності, Вілмар поділився з нею всім, що сталось. А Фіоні поки що вирішили не псувати настрій. Нехай у неї не було особливо теплих стосунків із матір'ю, але такі новини все одно не потішили б щасливу принцесу.

Святкова вечеря, під час якої мали оголосити про заручини, проходила в не дуже теплій обстановці, принаймні так здалось Мії. Вона раз у раз ловила на собі сердитий погляд Алідара, перед початком урочистості він намагався було до неї підійти, але Мія вдала, що їй терміново треба піти в інший бік, а якщо бути точніше - просто втекла.