Розділ 25

Мія бігла коридорами та галереями палацу, не розбираючи дороги, її щоки палали, а з очей ось-ось закапають гіркі сльози, але вона трималась щосили. Нікому й ніколи вона не зізнається як їй боляче і бридко, ніхто не дізнається, що Володар Алідар розбив її серце і розтоптав його уламки. Він брехав їй від початку до кінця, а вона повірила, хоч і знала про нього всю правду. Звинувачувати у всьому тільки Алі дівчина не могла, сама молодець. Адже вона чудово обізнана про його любовні пригоди і тим більше була в курсі їхніх відносин з Арістою. Але його хрипкуватий голос, лукава посмішка і чарівний погляд змусили її забути про все.

Принцеса Баладії так сильно поринула у свої невеселі думи, що просто не помітила високу постать, і, не зменшуючи швидкості, врізалась в Гафура, який уже давно її чекав.

Треба визнати зовнішній вигляд Мії його вразив. Надто вже розкішна сукня була на дівчині. Служницям таке навіть приміряти не дають, не те, що носити. Він подумав, що Володар зовсім вижив з розуму, коли подарував селянській дівчині таке розкішне вбрання. І десь глибоко в його свідомості промайнула думка, що раптом він помилився і дівчина не така проста, як здалось, але він відмахнувся від цієї ідеї немов від настирливої ​​мухи.

- Куди біжиш, красуне? - солодко протягнув він, посміхаючись у всі тридцять два.

- Не твоя справа, - тихо, але сердито сказала Мія.

- Як грубо, ти дуже погано вихована.

Принцеса зробила крок ліворуч, намагаючись обійти Гафура, але той її випередив. Дівчина кинула на нього повний гніву і обурення погляд, і зробила крок праворуч, але радник Володаря знову виявився швидше за неї і перегородив шлях. Мія зробила ще одну спробу і знову спробувала обійти настирливого чоловіка зліва, але Гафур і цього разу був спритнішим за неї.

- Геть з дороги, - сердито прошипіла дівчина, їй набридло грати в кішки мишки.

- А якщо не піду то що? - чоловік ніби й не помічав її настрою.

- Пропусти, востаннє прошу.

Гафур тільки засміявся, одним різким рухом, він притис Мію до стіни, придавлюючи своїм тілом. Ось тільки цього разу принцеса не розгубилась, і щосили зарядила йому коліном у пах. Чоловік зігнувся навпіл від болю і застогнав. Але роздратованій дівчині цього було мало. Вона сплела закляття, що створило на вигляд маленький і нешкідливий потік водної енергії, що насправді приховував у собі багато сили. Мія навіть не замислювалася про наслідки, точніше вона чудово знала, що буде, якщо вона відпустить цю пульсуючу кришталево блакитну кульку, ось тільки це мало її цікавило.

Не давши нахабному залицяльнику схаменутися, принцеса без будь-яких докорів совісті запустила в нього магією. Зважаючи на те, що Гафур не встиг розігнутись, видовище вийшло захоплююче. Все тіло, окрім голови, вкрилось товстим шаром льоду, тепер радник Володаря більше був схожий на крижану скульптуру, яку задоволена Мія вже встигла охрестити "Ми застигли в позі раком". Вона здалеку помилувалась своєю роботою, поки Гафур, видаючи незрозумілі звуки, намагався вирватись з крижаного полону. Принцеса підійшла ближче до цієї брили, і подивилась просто у вічі раднику.

- Ой, я, здається, знову не стримала емоцій і перестаралась, - з удаваним покаянням сказала Мія, на що у відповідь отримала тільки сердите мукання.

Обличчя Гафура покривав тонкий шар льоду, вії вкрились густим інеєм, а підборіддя хоч і тремтіло, але губи, наче склеєні, не розтискались. Придивившись дівчина зрозуміла, що вони просто примерзли одна до одної, і ця ситуація її несказанно повеселіла, у неї навіть настрій піднявся і на якийсь час забулась навіть брехня Алідара.

- Тобі мама в дитинстві не говорила, що облизуватись на морозі шкідливо? - з глузуванням спитала принцеса, і поплескала замороженого чоловіка по обмерзлій щоці, на що той відреагував дуже злим муканням і нищівним поглядом.

Можливо, Мія продовжила б знущатися з своєї жертви й далі, але їй завадив слуга, який забіг у коридор на всіх парах. Побачивши дівчину, він невимовно зрадів і наблизився до неї чи не підстрибом.

- Принцеса Мія, ми вже з ніг збилися, шукаємо вас. Там ваші батьки прибули. Король і королева Баладії вимагають зустрічі з вами, - протараторив захеканий слуга.

- Передайте їм, що я не маю батьків. А їхня дочка померла, її зжер дракон, - холодно сказала Мія, вона все ще не злилась на батьків, та й не була впевнена, що колись зможе пробачити.

- Але вони погрожують рознести палац, якщо ви не з'явитесь, - злякано розповів слуга, мабуть він особисто розмовляв з королевою Астрід, а те, що саме вона погрожувала, принцеса навіть не сумнівалася, у батька більш стриманий характер.

- Ну а я тут до чого? Кажу ж, у мене немає батьків, я звичайна сільська дівчина, сирота. Нехай шукають свою дочку в іншому місці, хоча навіщо шукати труп.

Мія була непохитна. А от Гафур почав розуміти, яку помилку зробив. Перед ним справді стояла принцеса. Адже Алідар розповідав про це нестерпне дівчисько перед невдалим весіллям Рейніса. Володар прилетів у палац злий, як усі демони пекла. Він тільки й міг, що лаяв принцесу Мію, середню дочку короля Баладії, яка йому чимось не догодила. І як Гафур одразу не додумався. Але тепер було пізно.

У коридорі з'явились гвардійці, у кількості чотирьох чоловік, вони спочатку здивувалися від вистави під назвою “застигли”, яка розгорнулася перед ними. І слуга благаючи Мію зустрітися з батьками теж, нарешті, помітив цікаву позу радника Гафура. Всім новоприбулим було складно стримувати сміх, але треба визнати, що вони дуже старались. Слуга, щоб не розсміятись в обличчя нової крижаної статуї, просто втік, тим більше що Мія залишилась глуха до його благань. А от гвардійцям було важче. Один із них тремтячим від проривного сміху сказав: