Розділ 23

Перші дні в Істарі пройшли спокійно та розмірено. Не сказати, що вони були позбавлені цікавих подій, але напевно після викрадення драконом та пригод у пустці Мію вже важко було вразити. З Алідаром вона зустрічалась за тиждень лише раз, як виявилось за його відсутності, на царство впала ціла гора невирішених питань і проблем. Володар весь час пропадав то у своєму кабінеті, обговорюючи з міністрами справи насущні, то літав на своєму диво килимі по всьому царству. Робота не залишала йому часу на спілкування з його гостею.

Мія сумувала за ним, але вигляду намагалась не подавати. У перший же день Алі представив її слугам, повідомивши, що вона тут не просто гостя, а залишиться жити назавжди, наголосивши на останньому слові. По його палацу одразу ж поповзли чутки, що Володар нарешті став розсудливим і привів до будинку наречену, що дуже бентежило принцесу. Вона всіма силами намагалась переконати всіх довкола, що це не так, вони просто друзі, і що б там не казав Алі, вона тут надовго не затримається.

Дівчина прийняла рішення, що як тільки збере потрібну суму, купить собі невеликий будиночок у хорошому районі столиці Істарі, тим більше Фіона, з якою Мія вже встигла зв'язатися, пообіцяла вислати їй її речі та прикраси. Тож зовсім жебрачкою ти утриманкою середню дочку короля Баладії назвати не можна.

У палаці прислуга ставилась до Мії як до божества, мабуть переконати їх у тому, що вона не наречена Алідара так і не вийшло. Хоча всі вони, вислуховуючи її виправдання, мило посміхалися і кивали, нібито погоджуючись і розуміючи всі її пояснення. А от юні придворні дами і матері дочок на виданні принцесу відверто недолюблювали. До них теж дійшли чутки про її нібито швидкі заручини з Володарем, і терпіти суперницю, яка незрозуміло звідки звалилась на їхні голови, нехай і королівського походження, ніхто не збирався.

З цього приводу Мія навіть не засмучувалась, придворні вони й в Істарі придворні, в цьому зміїному гнізді виживають тільки найпідступніші, які вміють плести тонку павутину інтриг, і чекати від вищої аристократії чогось іншого не варто. Принцеса, звичайно, планувала обзавестись подругами з-поміж юних леді, але поки що вирішила почекати час, щоб пристрасті вляглись, і молоденькі мисливці на серце Володаря заспокоїлись, і зрозуміли, що вона для них не загроза.

Хоча Мія і намагалась всіх переконати, що між ними з Алі немає нічого крім дружби, їй лестили чутки про їхні заручини. Скільки б вона сама не намагалась довести собі, що Володар їй байдужий, серце все одно завмирало від кожного спогаду про нього.

За перший тиждень перебування у підземному царстві Мія отримала від Алідара три короткі записочки. У першій він вибачався, що сам не може познайомити її з мешканцями палацу та показати місто, і повідомив, що буде зайнятий перший час. У другій - питав як її справи, чи подобаються їй її кімнати, і чи не кривдять її слуги. В останній - обіцяв скоро повернутьсь та провести екскурсію. Принцеса теж відповідала йому короткими посланнями, мовляв, жива, здорова, і того ж бажаю, хоча наприкінці кожної записочки так і хотілося написати: "Люблю, цілую, чекаю", але вона стримувала свої пориви.

Більшість часу Мія проводила на кухні. Місцева куховарка дракониха Огнія дуже привітно приймала у себе принцесу. Та й на кухні завжди було весело, молоді кухарі розмовляли безперервно, іноді навідувались покоївки і розповідали підслухані плітки, а сама Огнія знала дуже багато рецептів відварів, і з радістю ділилась ними. Ще кухня була чудовим місцем для практики в зіллєварінні, тут у кутку стояли окрема піч і невелика шафа, де могла розташуватись Мія зі своїми інгредієнтами.

Алідар подбав, щоб її забезпечили всім необхідним. Буквально за годину після приїзду до покоїв Мії привели кравчину з п'ятьма помічницями. Вони й чути нічого не хотіли про те, що їй не потрібні вбрання. Якщо Володар наказав зняти мірки та пошити сукні, вони виконають усе за вищим розрядом, навіть якщо саму принцесу для цього доведеться зв'язати та приспати. Саме так кравчиня і сказала приголомшеній дівчині і приступила до своїх прямих обов'язків.

Коли мірки були зняті, а тканини та фасони підібрані, треба сказати без урахування думки самої Мії, пані Лалу, як представилась кравчиня, попросила помічницям дістати з скринь кілька готових нарядів, які потрібно було трохи підігнати по фігурі. Коли пані Лалу покинула її покої, Мія сиділа в цілій купі різноманітних суконь. Дівчина так і не зрозуміла, навіщо їй ще щось шити, раз і з готового знайшлося стільки вбрання.

Не встигла вона відійти від шоку, як у кімнату безшумною зграйкою увірвались покоївки і почали розвішувати нові вбрання в гардеробній. А для самої Мії наповнили ванну і навіть запропонували зробити масаж, від чого дівчина відразу відмовилась. А от водні процедури принесли неймовірну насолоду. Вона відірвалася за всі дні, проведені в пустці та не дуже комфортному будинку дракона. Вдосталь наплававшись, вона моментально заснула на м'якій, наче хмарка перині.

Перші дні тривали довго, спочатку Мія боялась навіть покидати стіни своєї кімнати. А коли їй набридло сидіти в чотирьох стінах, вона попросила одну з покоївок, що постійно навідувались до неї, провести її в сад. А вже потім принцеса і до кухні дісталась.

Палац Алідара вражав розкішшю та різноманітністю стилів. Здавалось, його проектували архітектори з різних частин світу, і кожен вніс у дизайн щось своє, властиве лише його народові. Якщо дивитись на цей однозначно монументальний будинок з висоти пташиного польоту, він нагадував величезну п'ятикутну зірку, ось тільки кількість поверхів у кожній частині палацу була різною.