Розділ 19

Ніч остаточно вступила у свої права, огорнувши темрявою пустку. Алідар уже кілька годин ніс на плечі Мію, яка навіть брикалася перестала. Ішли вони мовчки, тишу порушували лише нерівне дихання Володаря, і тріск гілок під його ногами. Зрештою вони вийшли на невелику галявину. Десь поруч чувся шум води, але сил йти до неї не було.

- Все, привал, - Алідар акуратно поставив Мію на землю і розлігся в густій ​​траві.

- Ти що спати тут зібрався? - обурилася Мія, потираючи поперек.

- А в тебе є інша пропозиція? Я втомився, хочу їсти та спати. Між іншим, я вже котрий день через тебе й очей не стулив, літав по всьому світу, шукав твого викрадача.

- Я тебе не просила про це, - пирхнувши, заявила Мія.

- А про батьків ти не подумала? Вони збожеволіють, хвилюються, - ця фраза викликала у Мії тільки сміх.

- Повір мені, вони будуть раді, тільки якщо ти доставиш їм мій труп. Жива я не потрібна їм, тож даремно старався.

Алі нічого не відповів, тільки кинув свою співрозмовницю серйозний погляд, і перекинувся на бік, вдаючи що спить. Не минуло й хвилини, як його живіт видав страшний звук, а потім ще раз і ще. Володар тихо бубонів собі під ніс, що через нестерпне дівчисько йому доводиться голодувати. Він перекочувався з одного боку на інший, і все ніяк не міг знайти зручну позу, в якій можна забути про їжу. Зрештою, Мія не витримала його скиглення встала і вирушила вглиб лісу. Володар навіть обурюватися не став, мабуть, вирішив, що якщо її і зжеруть тварюки, то йому від цього тільки легше стане.

Алідар хоч і втомився, заснути не зміг, він хвилювався за цю божевільну, і пошкодував, що одразу не пішов за нею, раптом вона не просто в кущики відійшла, а знову втекла. Час минав, а принцеса все не поверталась, Алі намагався переконати себе, що в неї просто проблеми з кишечником, або щось таке. Нарешті почулись кроки, і Володар розгледів силует, що наближався.

- Ти зможеш розпалити багаття? - крикнула йому Мія.

- Вночі? Де я тобі знайду гілки?

- О боги! Від тебе взагалі кості немає, а ще чоловік називається.

Мія знову зникла в лісі, і повернулась вже з хмизом для багаття. Вона кинула його під ноги Алідарові. А сама повернулась по те, що тягла після першої вилазки до лісу. Це виявилась риба, складена на ялинову гілку. Поки Алі розпалював багаття, принцеса протикала вже очищену від нутрощів рибу довгими палицями, на яких потім і смажила свою здобич.

Коли вони нарешті вгамували голод, Мія відвела Володаря до річки, де можна було і напитися і вмитися. Алідар набрав води у флягу, що висіла на поясі. І лише після цього вони повернулись на галявину.

- Ну, визнай, від мене не лише проблеми, а й користь. Якби не я, то й помер від голоду тут, - задоволено сказала Мія.

- Якби не ти, я б не опинився посеред пустки, і вечеряв би чимось смачним, а не прісною, погано очищеною рибою.

- От невдячна істота, я між іншим усі руки стерла доки каменем її чистила. І думаєш це так легко ловити рибу голими руками?

- Ну, так сама винна, я ж не змушував тебе телепортуватися, - Алідар був непохитний. - І взагалі, якби знав, чим усе обернеться, то звернув би тобі шию при першій же зустрічі.

- Взаємно. Жаль, що я так і не випробувала на тобі своє зілля.

- До речі, якщо ми тут одні, розваг після важкого дня нам не знайти, казку ти теж мені навряд чи розкажеш, то може, повідаєш про своє чудове перетворення з гидкого каченя в лебедя?

- О, що я чую? Це ж із твоїх вуст звучить як найвтішніший комплімент, - заявила Мія, але все ж вирішила розказати правду. - Моя мати та Катаріна змусили змінити собі зовнішність, коли ми пливли в Озірас. Але я не стримала своїх емоцій, закляття вийшло криве і надто сильне. А коли я схаменулась, і захотіла його скасувати, то нічого не вийшло.

- От через це мій дід і мучив мене все дитинство тривалими медитаціями. Щоб магія ніколи не виходила з-під контролю, не важливо, в якому я емоційному стані. Ось тільки я не розумію, навіщо це твоїй матері, нехай сестра, тут все зрозуміло, але королеві який з цього толк?

- Мама мене ненавидить, якщо ти ще не помітив. Я для неї ганьба сім'ї, бридка істота. Вона всіма силами намагається принизити мене і зробити боляче.

- Але за що вона тебе ненавидить? Ні, ти звичайно не подарунок, характер у тебе поганий, але у Катаріни ще гірший.

- Я відьма, і це єдина причина. Вона і в дитинстві мене не дуже любила, карала за те, що робила Катаріна, хоч і знала, що я не винна. А коли виявився дар, то й зовсім зненавиділа. Замкнула мене в вежі, поки я ненароком не рознесла її вщент. Заборонила батькові спілкуватись зі мною, і кожен мій приїзд додому обертався кошмаром. А потім вона взагалі викрала мене зі школи і робила все, щоб я туди не повернулась, попутно розпускаючи про мене неприємні плітки, і будувала підступи. Тоді, на вечері на честь приїзду Катаріни, я справді процитувала її слова, сказала все, що вона говорила про мене.

- Гаразд, я розумію, мій батько ненавидів усе, що пов'язане з магією, у Вастардасі всі такі. Але в Баладії цінуються наділені даром та їхня робота. Я практично щодня підписую договори з твоїм батьком на виготовлення чергового артефакту, та й від самої королеви буквально фонить залишковою магією цілителів, їй точно не одну підтяжку обличчя робили, - Алідар не розумів у чому причина такої поведінки королеви Баладії.