Розділ 17

Магічний резерв Драго відновлювався набагато повільніше, ніж він припускав. Дракон був ще надто молодий, і дальні перельоти забирали надто багато сил. Коли наступного ранку він зрозумів, що резерв практично порожній, він не на жарт злякався. Якщо дракон використовує повністю весь запас магії, то може статися внутрішнє вигорання, як назвав цей процес сам Драго, через який він ніколи більше не зможе перетворитися на дракона. На щастя, вже в обід він відчув, як магія потихеньку накопичується і трохи заспокоївся, але повернення Мії Озірас довелось відкласти.

Принцеса починала нервувати. Одна справа втекти, а потім відправити батькам звістку, мовляв, жива, здорова, вашими молитвами, додому не повернусь, вас у гості теж особливо не чекаю. І зовсім інше - бути викраденою драконом. Можливо, мати тільки й зраділа цьому факту, але батько все одно переживав. Та й з Фіоною незрозуміло що. Мія не знала, втекла її сестричка чи залишилася в Озірасі.

Драго, побачивши, як сумує його гостя, і сам засмутився. Він почував себе винним. Мало того, що зважився на таку дурну й безглузду авантюру, ризикував своєю драконячою сутністю, а можливо й життям, так ще й Мії приніс купу неприємностей. Щоб хоч якось загладити свою провину, і підняти принцесі настрій, він вирішив показати їй дуже цікавий драконячий артефакт.

- Ходімо зі мною, я хочу тобі щось показати, - сказав він Мії, коли та нарізала вже, мабуть, мільйонне коло по кімнаті.

Дракон без пояснень потяг її до чорного входу, що вів до невеликого саду. На перший погляд вони опинилися в дрімучому лісі, що щільно прилягав до будинку. Старі дерева вкрили землю своїм товстим корінням, а їх пишні зелені крони так щільно переплелися, що не видно було й шматка неба. З гілок звисали орхідеї, розбавляючи зелене листя яскравими квітами. За кілька метрів дерева почали розступатися, утворюючи невелику галявину, вистелену високою травою. У центрі галявини на високому камені розташувалася мармурова чаша, з якої виливалась кришталево чиста вода.

- Що це? - запитала Мія, вказуючи на чашу.

- Дуже цінний артефакт - Дзеркало істини. Воно може показати тобі минуле, сьогодення та майбутнє. Щоправда, з останнім зазвичай проблеми, ми самі ковалі своєї долі, і одне неправильне рішення може кардинально змінити майбутнє. Тож прогнозам дзеркала не варто вірити на сто відсотків. А от минуле і сьогодення воно покаже тобі достеменно.

- І як ним користуватися?

- Просто підійди до чаші та подумай, що хочеш побачити.

Мія зробила все, як сказав дракон. Спочатку нічого не відбувалось, і принцеса вже подумала, що її розіграли. Варто було тільки цій думці промайнути в голові, як вода пішла брижами, потім і зовсім завирувала, а за кілька секунд застигла. На поверхні з'явилось зображення.

Фіона з Басмою у покоях молодшої дочки короля Баладії. Служниця смикає в руках хустку, і, судячи з її обличчя, вона нещодавно плакала. А принцеса вимірює кроками кімнату, явно над чимось міркуючи.

- Чому так довго немає звісток від Володаря? Він же одразу після викрадення вирушив її шукати, - схвильовано запитала Басма.

- Все буде добре, Мія і без допомоги Володаря впорається. Мене більше хвилює те, що до самого від'їзду додому я змушена сидіти під замком, - сердито прошипіла Фіона.

- Ваша високосте, король Рейніс правий, напад драконів може повторитись, він не хоче ризикувати вашим життям та честю. Тому й попросив ваших батьків замкнути вас.

- Я сама можу постояти за себе. І вже краще б мене разом Мією забрав цей дракон, ніж стирчати в чотирьох стінах, і чекати коли все закінчиться.

- Але ж ви могли втекти? Чому повернулись? - мабуть Фіона розповіла служниці про невдалу втечу.

- Без Мії я нікуди не поїду. Ми повинні були втекти разом, і доки вона не повернеться, я залишусь тут. Тим більше, капітан Керн поки залишається в порту Озіраса. Він сказав, що може зачекати кілька днів.

- Ви впевнені, що хочете тікати?

- Так. Я вже чула, як моя мати домовилась з королем Ромалії про заручини зі мною, - Фіона скривилася, одна навіть думка про це здавалася їй огидною.

- Але ж він старий і товстий, - вигукнула Басма.

- Зате король і багатий, а решту мою матір не хвилює. Але не хвилюйся, я зможу за себе постояти, вони ще побачать на що я здатна.

Несподівано водна гладь пішла брижами і картинка зникла. Мія побачила лише своє відображення. І, диво! Виявляється чари зруйнувались, і до неї повернулась її колишня зовнішність.

- Це просто неймовірно! - радісно вигукнула дівчина. - Я не можу повірити, що мої чари розвіялися.

- Які такі чари? - поцікавився дракон.

Мія розповіла йому свою історію, не забувши коротко згадати про всі підступи матері та старшої сестри. Драго уважно її слухав, раз у раз, округляючи очі від подиву, коли принцеса розповідала про чергову “геніальну” ідею улюблених родичів.

- А те, що заклинання зруйнувалося це й не дивно. Я ж дракон, хоч молодий, але досить сильний. Навколо мене руйнується вся неприродна магія. Ти навіть не уявляєш, як мені важко купувати собі речі. Тільки щось куплю, а воно одразу розвалюється, бо зроблено не руками, а магією. Набридло вже, - поскаржився Драго.

Не встиг він домовити, як вода знову завирувала. Тепер чаша показувала контури іншої кімнати, але, судячи з інтер'єрів, вона теж знаходилась в палаці Рейніса. Перші секунди приміщення було порожнім, а потім до нього вихором увірвався король Вілмар, а за ним його дружина.