Розділ 11

З першої ж зустрічі Алідар зрозумів, всі його спроби переконати себе, що Катаріна стане прекрасною дружиною для брата, були марними. Але Рейніс не хотів його слухати. Тимчасом приводів для занепокоєння ставало дедалі більше. Не встиг Алі прилетіти до палацу, як відразу ж зіткнувся з нареченою брата. Нічого не підозрюючи, він ішов у свої покої, як раптом з-за рогу почулись крики і благання зжалитись. Алідар прискорив крок, але те, що відкрилося перед його очима, змусило пригальмувати. Двері в покої, які раніше належали фаворитці його батька, були відчинені, з них намагалась виповзти заплакана і перелякана служниця, але хтось тримав її за поділ сукні та вигукував прокляття.

Алі накинув на себе чари невидимості і підкрався ближче. Він точно не це очікував побачити. Виявилось, що з служниці знущалась ніхто інша, як принцеса Катаріна. На її обличчі застигла маска злості та тріумфу, в руці вона тримала батіг, яким, судячи з усього, лупцювала нещасну дівчину, поки та не спробувала втекти.

Служницю потрібно було терміново рятувати. Втрачати дорогоцінні секунди не хотілось, Алі абияк сплів сонне закляття і кинув його в Катаріну, ледь не промазавши. Він підхопив на руки служницю, телепортувався з нею до своєї кімнати. Володар поклав червону від сліз і переляку служницю на ліжко, і тільки потім зняв з себе невидимість.

Щоб заспокоїти дівчину, він наклав на неї сонні чари, щоправда, набагато якісніше, ніж на Катаріну. Коли служниця заспокоїлась і тихенько засопіла, обійнявши подушку, він почав зцілювати її рани. Тільки зараз він помітив закривавлені спину, ноги та руки. Мабуть бідолашній довелось стерпіти не один удар, і била принцеса не шкодуючи сил. Від злості на майбутню родичку Алідар міцно стиснув зуби, така звичка у нього виробилася з дитинства, коли доводилось мовчки спостерігати, як батько знущається з матері.

Тепер, коли постраждала була в безпеці, а енергетичний кокон, у який помістив її Алі, поступово заліковував рани, можна було піти розібратися з Катаріною.

Принцеса лежала на підлозі, розкинувши руки, і тихенько похропувала. По її ангельському личку і не скажеш, що ще нещодавно це миле створіння безжалісно лупцювало людину. Алі перевірив закляття, яким жбурнув у Катаріну, на щастя він нічого страшного не зробив. Володар боявся, що похапцем зарядив у принцесу надто сильними чарами. Але мабуть не дарма дід стільки років втовкмачував у нього знання і змушував цілодобово медитувати, навіть у стресовій ситуації він чудово контролював потік магічної енергії, яку спрямовував у закляття. Катаріна від сили проспить години дві, а після прокинеться свіжою та бадьорою.

Про всяк випадок Алі вирішив покопатися у її пам'яті. Він навіть сам здивувався, з якою легкістю йому вдалось поринути у її свідомість, це говорило про те, що особливим інтелектом принцеса не обтяжена. Зазвичай люди навіть без найменшого натяку на магічний дар неохоче пускали сторонніх у свої думки, а в цьому випадку Алі не зустрів навіть найменшої перешкоди.

Побачивши останній спогад Катаріни, Володар насупився ще сильніше. Служниця постраждала тільки за те, що впустила гребінь, яким розчісувала Катаріну. А потім почалось справжнісіньке пекло, принцеса без жодних пояснень схопилася за батіг і з криками накинулася на бідну дівчину. Алі було гидко навіть просто торкатися принцеси. Він перемістив її на ліжко за допомогою левітації, і поспішив повернутися до своїх покоїв.

За цей час рани служниці вже добре затяглися, але рожеві шрами все ще виразно виднілися на шкірі. Алі легким помахом руки скинув із неї чари сну. Він міг це зробити і без зайвих жестів, але йому здавалось, що всі ці помахи, клацання пальцями та інша показуха робила його солідніше. Дівчина розплющила очі, і її свідомістю знову опанував переляк і паніка.

- Тихо, тихо, заспокойся, все вже гаразд, - спробував заспокоїти її Володар.

- Де я? - трохи заікаючись, спитала дівчина.

- Ти у моїй кімнаті. Ти пам'ятаєш, що сталось з тобою? - Алі побоювався, що міг пошкодити її пам'ять, зцілюючий кокон міг стерти останні погані спогади.

- Так пам'ятаю, я ... - дівчина не змогла доказати, сльози градом потекли по щоках.

Алі дістав із буфета витончений графін, і хлюпнув з нього в келих бордову рідину. Повернувшись до ліжка, він сів на краєчок і запропонував служниці, що плакала:

- Випий, допоможе заспокоїтися.

- Що це? Отрута?

- О боги! Ти думаєш, що я врятував тебе від принцеси, щоб потім отруїти? Це лише вино.

- Дякую, - збентежена дівчина прийняла келих і випила його вміст залпом.

- Загалом треба було пити маленькими ковтками, ну та гаразд. Як ти себе почуваєш?

- Вже краще. Навіщо ви мене врятували?

- А що треба було залишити там? Не турбуйся, все ще можна повернути, зараз розбудимо принцесу, нагадаємо їй про те, що сталось, і вона з радістю продовжить, - помітивши зляканий вигляд служниці, Алі зрозумів, що жарт був недоречний. - Гаразд, заспокойся. Жителі Вастардаса самі зробили мене монстром, я навіть пальцем об палець не вдарив, щоб ви почали мене боятися. Хоча насправді я мало чим відрізняюсь від вас, і уяви собі, теж здатний на добрі та благородні вчинки.

- Вибачте мені Володар. Я навіть не знаю, як вам віддячити.

- Не треба нічого. Тільки, будь ласка, попередь інших слуг, щоб були обережні з принцесою, і нічого не говорили королю, він все одно не повірить, тільки розлютять його, - побачивши, що на знак згоди дівчина кивнула, Алі продовжив. - А зараз іди, відпочинь, шрами повинні зникнути протягом тижня.