Розділ 10

Дорога до палацу здалась Мії вічністю, в кареті було страшенно душно і жарко, вже через кілька хвилин піт стікав тонкими цівками по обличчю та шиї. І навіть вікно, завішене щільною шторкою, відкрити не можна, інакше доведеться знову вислуховувати від матері лекцію про правила пристойності. Тим більше, що зараз вони перебували в іншій країні, де панували дуже суворі правила. Незаміжнім дівчатам не дозволялось з'являтись на людях без супроводу старших, а їхні обличчя ховались за тонкими вуалями.

Крім спеки, принцесу пригнічувала ще й обстановка в кареті. Фіона всю дорогу мовчала, судячи з виразу її обличчя, вона сильно задумалась, і ці думки були вкрай невеселими. Мія намагалась було завести з нею розмову, але сестра обмежувалась тільки прямими короткими відповідями, і знову відходила в себе.

Через ці прокляті штори не можна було навіть помилуватися краєвидами Вастардаса. Доводилось всю дорогу дивитися на власні коліна чи оббивку карети.

- Чому Катаріна поїхала з Рейнісом в одній кареті? Адже це непристойно. Вони ще не одружені, а вже залишаються віч-на-віч, - нарешті подала голос Фіона.

- Ой, та гаразд тобі, вони вже практично одружені. Баладії та Вастардасу потрібен цей союз, весілля навіть виверження вулкана не зупинить. Тож їм можна. Тим більше вони напевно скучили.

- Ти така наївна і думаєш, що вони кохають одне одного? - у голосі Фіони чулися нотки роздратування.

- А чому б і ні? Катаріна занадто сильно чекає на весілля, вона така щаслива, мені здається, вона дійсно закохана.

- Мія, ти зовсім не знаєш нашу старшу сестру. Вона дуже розважлива і жадібна. Їй лестить, що такий чоловік як Рейніс вирішив взяти її за дружину, і найголовніше, він молодий, але вже король, а значить і Катаріна відразу стане королевою, їй не доведеться чекати, коли хтось там помре, щоб зійти на трон. Вона прагне влади та свободи.

- Хіба вона у Баладії була не вільна? - здивувалася Мія.

- Ні, мама надто сильно її контролювала. Катаріна не завжди поводиться як дурна лялька, здатна влаштовувати лише дрібні підступи. Вона дуже жорстока, їй подобається завдавати людям біль. Наша мати знає про це і постійно стежила за Катаріною, не дозволяла їй знущатися з людей. А тепер вона як королева зможе робити все, що захоче.

- Думаєш, чоловік не контролюватиме її?

- Подивися на нашого батька, він згоден на все, аби обмежити своє спілкування з мамою. Щоб уникнути істерик, він практично припинив спілкування з тобою. Та й ніколи йому. Він постійно зайнятий державними справами. Ось і Рейнісу буде не до Катаріни.

- Мда ... Шкода його звичайно, але що вдієш. Все вже вирішено.

- Я намагалася його врятувати, - несподівано зізналась Фіона. - Але він мене не послухав, і з того часу почав ігнорувати, хоча раніше ми непогано спілкувалися.

- Ти йому розповіла всю правду про Катаріна? Якщо мати дізнається, вона тебе вб'є.

- Не дізнається. Та й мені байдуже.

У кареті знову запанувала тиша. І якраз вчасно. Дівчата відчули, як їхня карета зупинилась. Слуга в блакитному одязі, з вишитим фамільним гербом правителів Вастардаса на грудях, відчинив дверцята і чемно схилив голову. Рейніс і Катаріна приїхали першими, вони вже стояли біля парадного входу, і король, трепетно ​​тримаючи за ручку старшу принцесу Баладії, запрошував дорогих гостей у свій будинок. Мія помітила як молодий король кинув короткий погляд в їхній бік і насупився.

Треба визнати палац Рейніса справляв враження. Фігурні клони, величезні вітражні вікна, з різьбленими дерев'яними віконницями, високі стіни та численні арки прикрашені строкатою мозаїкою, і вся ця мальовнича краса потопала в зелені та квітах. А скільки тут було фонтанів, можна було подумати, що саме через них, довкола Озіраса і з'явилась пустеля, бо на щось інше води просто не вистачило б. Але насправді місто просто було найбільшим оазисом у пустелі Істар, і запаси води тут колосальні. Ходили чутки, що колись вся пустеля була квітучим краєм, але чарівники висушили всі місцеві води, з тих пір жителі Вастардаса і не люблять все магічне. Але то були лише легенди.

Коли вони увійшли до центрального холу, у Мії взагалі перехопило подих. Вона вирішила, що неодмінно дослідить весь палац, коли ще випаде нагода побачити таку екзотичну красу. Навряд Катаріна буде часто запрошувати її в гості. У якийсь момент Мія навіть позаздрила старшій сестрі, що та володітиме такою красою.

Внутрішнє оздоблення мало чим відрізнялось від зовнішнього. Тут теж було багато мозаїки, різьбленого дерева, ажурної ліпнини та маленьких фонтанчиків. Їх можна було зустріти майже у кожній кімнаті. Помітивши її здивований і захоплений погляд, Рейніс сказав:

- Вода наше найцінніше багатство. Для вух немає приємніше мелодії, ніж дзюрчання струмочків.

- Дякую за пояснення, - ніяково сказала Мія.

Крім фонтанів прикрасою кімнат служили численні килими, тонкі фіранки, подушки, розкидані по підлозі та диванчиках, картини тут зустрічались рідко, переважно стіни прикрашали мозаїчні фрески. І тут два варіанти, або Катаріна швидко виправить цей недолік, і завішає всі стіни своїми портретами, або ж їй доведеться змиритися і забути про позування художникам. 

У стінах палацу зовсім не відчувалась спека, що панувала на вулиці. Тут навіть дихалось легше, і в повітрі витав свіжий аромат квітів.