Розділ 7

У Баладію весна приходила пізно. Якщо на Марсені вже наприкінці березня цвіли дерева, а земля встелялась пухнастим килимом свіжої трави, то в Хельмі навіть у середині квітня заморозки не були чимось дивним.

Цього року Мії вдалося двічі побачити прихід весни, вперше на острові, і вдруге вже вдома. Останні дні перед від'їздом вони з Фіоною намагались проводити разом і подалі від очей матері. Нарешті Мія знайшла ту людину, заради якої варто було повертатися додому. Був ще й батько, але він повністю підкорявся королеві, за що Мія була на нього ображена.

Із Фіоною було цікаво. У них багато в чому збігалися смаки та інтереси. Молодшій сестрі навіть вдалось залучити Мію до своїх тренувань. Толку з цього було небагато, меч, наприклад, вона навіть піднімала насилу, не кажучи вже про те, щоб боротися. Правда Фіона зізналася, що й сама не сильна в цьому, не дивлячись на тренування, вона все одно залишалася тендітною дівчиною, саме тому здебільшого займалась стрільбою з лука, або метанням кинджалів. .

Зі стрільбою Мія теж справлялась погано, коли вона вперше потрапила в край мішені, а не в землю, як раніше, її щастю не було меж. А ось з холодною зброєю вона потоваришувала непогано. Мабуть, любов до кинджалів у них була в крові. Та й замість мішені Фіона воліла використовувати портрет Катаріни. Як виявилося, вона так знущалася вже не над одним зображенням старшої сестри.

- Я несу добро і щастя в наш дім, якби не моя ідея, замок завалило б її портретами, а так і мотлох знищую і тренуюся. Тим більше, вона все одно вже збилася з рахунку, скільки разів з неї картини писали, - виправдовувалась Фіона.

Мія ж розповідала сестрі про життя серед магів, про різні артефакти та амулети. Фіона дуже засмутилась, коли дізналась, що перетворити матір на жабу Мії поки не під силу. А потім Фіона просто змусила її створити саморобне око дракона, щоб після від'їзду Мії продовжувати спілкування. Вони й так втратили надто багато років, і тепер не хотіли розлучатися й втрачати зв’язок, який тільки но отримали..

Катаріна жодного разу не побажала навіть поговорити з ними. Вона ходила поважна і горда, обдаровуючи всіх навколо зневажливими поглядами, мабуть, вживалася в роль правительки Вастардаса. Не дивно, що саме так вона уявляла собі ідеальну поведінку королеви, адже в неї перед очима завжди стояв образ матері, яка поводилася саме так. Ось тільки на відміну від дочки, Астрід знала з ким треба бути ввічливою та люб'язною, а хто не вартий і швидкоплинного погляду.

Мабуть, увесь Хельм чув, як верещала їхня принцеса, коли дізналась, що від'їзд доведеться відкласти ще на тиждень через те, що на заході Баладії спалахнула епідемія віспи, і на батька звалилось багато справ. Він терміново скликав усіх своїх міністрів, потрібно було негайно вжити заходів, щоби епідемія не поширилась на всю країну.

Катаріну не хвилювали ні хвороби, ні люди, вона хотіла негайно вирушити до Озіраса. Старша дочка Вілмара, навіть не посоромилась, наче розлючена фурія, увірватися на засідання міністрів, влаштувати при них істерику. Але батько був непохитний, і проявив несподівану твердість.

- Якщо тобі настільки байдужа доля народу, то ти ніколи не станеш королевою. І вже краще я зовсім скасую твоє весілля, ніж потім виявлюсь винним у тому, що моя донька не здатна виконувати навіть найпростіші обов'язки правительки, - різко висловився король, а поки Катаріна немов риба, широко відкривши рота ковтала повітря, не в змозі щось сказати, він продовжив. - А зараз, покинь кабінет, і займись своїми справами. І, будь ласкава, попроси вибачення за цю сцену у міністрів.

Закінчення його гнівної тиради остаточно добило Катаріну. Вона, презирливо пирхнувши, покинула кабінет, так і не спромігшись вибачитись. Серед жителів Баладії вже давно ходили легенди про жахливий характер старшої принцеси, тому міністрів зовсім не здивувала така поведінка, і як тільки Катаріна покинула їх, вони, як ні в чому не бувало, продовжили нараду.

Не отримавши підтримки й у матері, майбутня королева Вастардаса влаштувала показовий виступ із оголошенням голодування та демонстративним замиканням у своїй кімнаті. Протрималася вона недовго, години три від сили, а потім вийшла, тільки почувши спокусливий запах пиріжків із малиною, тарілку з якими служниця спеціально поставила у неї під дверима.

Але як би там не було, день від'їзду все ж таки настав. Королівська родина разом зі своїми придворними особами прибули до столичного порту, де на них чекали вже готові до відплиття кораблі. Проводити свою принцесу прийшли сотні тисяч людей, у порту не було де й яблуку впасти.

Вперше побачивши кораблі, на яких вони мали плисти, у Мії навіть щелепа відвисла. Ось тепер стало зрозуміло, що скарбниця знатно спорожніла. Мало того, що для їхньої подорожі до Озірасу було збудовано дванадцять кораблів, так ще й без послуг магів тут не обійшлось.

Дивлячись на ці розкішні судна, одразу ставало зрозуміло, хто на них пливе. Мало того, що кораблі були пофарбовані білою магічною фарбою, якій не страшні ні палюче сонце, ні солона морська вода, так вони ще й були обладнані стихійними сферами. Ці артефакти були розміром з голову, і виглядали як напівпрозора куля з блискавками, що палахкотіли всередині неї. Виготовляли їх виключно в Підземному царстві, тільки там була достатня кількість енергетичних жил, і найголовніше, сильних магів, здатних створити такі артефакти.

Треба визнати, що до цього Мія бачила стихійні сфери лише на картинках у підручниках, навіть у їхній школі не було настільки сильних артефактів, тож на уроках викладачі обмежувалися лише усною розповіддю. Головним призначенням сфери було керування погодою. В даному випадку артефакти зачаровані на попутний вітер, спокійну воду та розсіювання хмар. Все це не тільки прискорювало кораблі, а й оберігало їх від штормів. Тож в Озірас вони прибудуть вчасно, незважаючи на тижневу затримку.