Розділ 3

Подорож додому зайняла набагато більше часу, ніж зазвичай. Першого дня корабель потрапив у сильний шторм, як і казав капітан, і вони сильно відхилилися від курсу. За ці два тижні Мія так дістала капітана Керна, що він почав ховатися від неї. Дівчині це навіть приносило якесь неймовірне задоволення, під кінець подорожі вона спеціально переслідувала його і засипала питаннями та докорами. Принцеса так і не дізналася, навіщо батькові потрібно було так терміново повертати її додому. Капітан присягався і божився, що його не посвячували в такі подробиці, він лише виконує наказ доставити принцесу Баладію, а навіщо, чому він не знає.

Мію такий розклад не влаштовував, вона хотіла пояснень тут і зараз, але зв'язку з батьком не було. Ще після першого курсу вона подарувала королеві Вілмару око дракона - спеціальний артефакт для миттєвого зв'язку. Око виглядало як невеликий таз. Назву свою артефакт отримав через особливий метал, з якого виготовлявся, при обробці він отримував дуже цікаве забарвлення - вогненно червоне з чорними і коричневими прожилками, через що нагадував райдужку ока дракона.

Подарунку батько зрадів, бо голубина пошта надто повільна та ненадійна. А за допомогою ока дракона можна не тільки миттєво зв'язатися із співрозмовником, а й побачити його проекцію на дні тазу. Перші півроку Мія часто розмовляла вечорами з батьком, а потім він несподівано перестав виходити на зв'язок, і знову почав користуватися голубиною поштою. Тільки влітку, вирушивши на канікули додому, Мія дізналася причину такої поведінки. Виявилося, що мама знайшла у батька артефакт,  влаштувала істерику і змусила його віддати їй "диявольський прилад".

Всі ці роки Мія не могла зрозуміти, чому мати так ставиться до відьом. У Баладії люди наділені магічним даром зустрічалися вкрай рідко, їх землі були багаті на корисні копалини, і дуже мізерні на магію. Так що маги цінувалися на вагу золота, їх поважали та практично обожнювали, особливо дипломованих цілителів. То що ж такого жахливого в магічному дарі побачила королева?

Навіть той аргумент, що відьму ніхто не візьме за дружину, здавався принцесі дуже неправдоподібним. У світі лише одному королівстві ставилися до магії зневажливо. Вастардас знаходився на кордоні з Дикими лісами, Сизою пусткою та входом у підземний світ. Народ Вастардаса протягом багатьох століть побоювався такого сусідства, бо в них із магами ще більша біда, ніж у Баладії. З уроків історії Мія пам'ятала, що за весь час існування Вастардаса там лише раз народилася дитина наділена магічним даром.

Мія не знала подробиць, але якимось чином король Демір взяв за дружину принцесу Алізею, дочку попереднього Володаря підземного царства. Говорили, що сильнішої відьми не знайти, тож не дивно, що її старший син народився з магічним даром. Хлопчика відправили до підземного світу, бо у Вастардасі його всі побоювалися. А кілька років тому він став новим Володарем після смерті діда. Але у Вастрдасі, незважаючи на родинні зв'язки їхнього правителя з Володарем, все одно ставилися до магії з побоюванням. У Баладії ж ставлення до чарівництва було кардинально протилежним, наділених магічним даром вважали практично богами. Так що така ненависть королеви до відьом викликала багато питань, на які ніхто не міг, чи то не хотів давати логічні відповіді.

Але як би там не було, Мія розуміла, що її відрахують зі школи. Вона зникла, нікому нічого не сказавши, перед самими іспитами, а таке не прощають нікому. Дівчина уявляла, як втішатиметься Аріста. Мія навіть не знала, чому вони спілкувалися. Напевно, кожній з них було так зручно. Мія завдяки своїй запеклій подрузі завжди залишилась в курсі всіх модних новинок, Аріста ж нічого не помічала далі власного носа, і ніколи в житті не розгадала б таємницю Мії. Аристократка не була дурною, її просто цікавила лише власна персона, але на інших вона мало звертала увагу, та й звідки високородній леді знати в яких умовах живуть селяни, що можуть собі дозволити, що ні.

Всі дні вимушеної подорожі Мія хотіла зв'язатися з кимось зі школи, зараз вона як ніколи раділа звичці носити із собою зменшену копію ока дракона. Перед святом вона зачарувала артефакт, зменшивши в кілька разів, і сховала до потайної кишені сукні. Ось тільки принцесі не вистачало сміливості, остаточно переконається, що її відрахували.

Але час минав, і Мія вже навіть змирилась з думкою, що ніколи більше не повернеться до школи. Нарешті вона зважилася поговорити з Кайрою. Зв'язуватися з Арістою не хотілося, Мія чудово розуміла, що її відрахування лише порадувало аристократку.

Принцеса сіла на ліжко і поставила перед собою око дракона. Щоб викликати когось, досить було подумки покликати його. Незабаром на дні артефакту відобразилося обличчя Кайри.

- Ну, нарешті, куди ти зникла? - не давши Мії вставити і слово, стурбовано запитала Кайра.

- Це довга історія, але якщо коротко, то мене викрали власні батьки, - вже не було сенсу продовжувати брехати, що вона сирота із забутого Богом і людьми села, і Мія не замислюючись, сказала правду.

- А раніше ти вийти на зв'язок не могла? Ми хвилювалися, всю школу підняли на твої пошуки - хвилювання в голові кайри змінилося гнівом.

- Вибач, я навіть не думала, що мене шукатимуть. А що Аріста теж шукала?

- Її відрахували, тож вона навіть не знає про твоє зникнення.

- За що відрахували? - Мія ледь не впала з ліжка від такої новини.

Історія, яку розповіла Кайра, здивувала Мію. Виявилося, що Аріста порушила правила і не повернулася у призначений час до школи. А вранці встигла лише повідомити Кайру, де була й коротко переказати свої пригоди. Зазвичай пристойні дівчата про це не розповідають. Хоча пристойні дівчата так навіть не поводяться.