Розділ 4. Вибір

Час стояв.

Світ завмер у напівруїні.

Сарада майже зникла. Лише її очі ще дивилися на нього — спокійно… і трохи сумно.

— Обирай, — холодно повторив Кайрос. — Весілля… або вона.

Боруто відчував, як серце б’ється гучніше за сам простір.

Якщо весілля зірветься — їхнє покоління може не народитися.

Якщо він дозволить стерти Сараду — майбутнє збережеться.

Логіка кричала одне.

Серце — інше.

Старший Боруто мовчки дивився на нього. Не втручався.

Це не його вибір.

— Чому… — тихо прошепотів молодший. — Чому я завжди повинен платити за помилки часу?

Кайрос усміхнувся.

— Бо ти — вузол. Ти той, через кого проходять лінії долі.

Сарада ледь чутно сказала:

— Боруто… не бійся… Я не хочу, щоб ти жив із провиною…

І щось у ньому раптом стало на місце.

Він перестав тремтіти.

Перестав сумніватися.

— Ти помиляєшся, — тихо сказав він Кайросу. — Я не обираю між минулим і майбутнім.

Червоні й сині блискавки карми спалахнули навколо його руки.

— Я обираю захистити обидва.

— Неможливо, — холодно відповів Кайрос.

Боруто закрив очі.

Він не використав карму повністю.

Він не атакував.

Він зробив інше.

Він кинувся вперед… і схопив саму тріщину часу.

Біль розірвав його тіло.

Час почав втягувати його всередину.

— Якщо хтось має зникнути… — прошепотів він крізь зуби. — То нехай це буду я!

Світ сколихнувся.

Сарада перестала зникати.

Весільні прикраси знову засвітилися.

Кайрос різко відступив.

— Ти… переписуєш себе?!

Старший Боруто широко розплющив очі.

Молодший стояв у центрі тріщини, і його силует почав стиратися.

— Дурень… — прошепотів старший.

— Ти ж сам сказав… — усміхнувся молодший Боруто. — Я вузол.

Якщо вузол розв’язати — лінії стабілізуються.

Світ вибухнув світлом.

І коли час знову пішов…

Весілля продовжувалося.

Сакура нервово поправляла сукню.

Наруто сміявся.

Люди рухалися, не знаючи, що щойно стояли на межі небуття.

Сарада впала на коліна.

— Боруто?.. — прошепотіла вона.

Старший Боруто стояв мовчки.

Тріщина зникла.

Кайрос зник.

І молодший Боруто…

… теж.