Розділ 3. Той, хто полює на час

Червона тріщина розкрилася, мов рана в небі.

З неї ступила постать у білому плащі.

Шкіра — бліда. Очі — сріблясті з темними колами. На чолі — дивний знак, схожий на карму, але перекручений.

— Ооцуцукі… — прошепотів Боруто.

— Не зовсім, — холодно відповів незнайомець. — Я — той, хто вижив. Той, хто навчився пожирати не чакру… а події.

Він простягнув руку — і повітря навколо весільної арки почало темніти.

— День, що породив нове покоління… якщо його стерти — зникнуть наслідки.

— Ти хочеш стерти нас? — прошепотіла Сарада.

Ворог усміхнувся.

— Саме так.

І в цю мить її рука стала напівпрозорою.

— Боруто… — вона здивовано подивилась на себе. — Я…

Вона почала зникати.

— НІ! — він схопив її.

Але пальці проходили крізь світло.

— Парадокс часу, — спокійно сказав ворог. — Донька Учіхи першою. Її народження залежить від десятків подій. Достатньо зруйнувати одну…

Боруто відчув, як земля тремтить.

І раптом поруч з’явився старший він.

Його погляд був холодним.

— Він називає себе Кайрос, — тихо сказав старший Боруто. — Вигнанець клану Ооцуцукі. Він не воює напряму. Він стирає причини.

— Тоді давай його знищимо! — крикнув молодший.

— Ти не розумієш, — старший схопив його за плече. — Якщо ти використаєш карму тут — ти остаточно закріпиш тріщину. І весілля ніколи не відбудеться.

Сарада вже втратила половину тіла.

Її голос став тихішим.

— Боруто… не дозволяй… щоб через мене… зникли вони…

Він відчув, як щось у ньому ламається.

— Я не дозволю нікому зникнути! Ні минулому, ні майбутньому!

Кайрос підняв руку — і час зупинився.

Усе завмерло.

Навіть старший Боруто.

Лише молодший міг рухатися.

— Ти особливий, — прошепотів Кайрос. — Ти носиш у собі силу, яка може переписати долю. Приєднайся до мене… і я збережу її.

Він кивнув на напівпрозору Сараду.

— Обирай.
Або весілля.
Або вона.

Світ почав тріщати голосніше.

І вперше Боруто зрозумів…

Йому доведеться зробити неможливий вибір.