Розділ 2. Тріщина в часі

Весільні прикраси майоріли на вітрі. Коноха сміялася, готувалася, хвилювалася.

А Боруто відчув це першим.

Щось… було не так.

— Сарадо… — тихо сказав він.

Повітря стало важчим. Наче перед грозою. Простір навколо них ледь помітно викривився — як вода, в яку кинули камінь.

І раптом…

На горі Хокаге з’явилося ще одне обличчя.

— Ні… — прошепотіла Сарада.

Це було обличчя Наруто в плащі Хокаге.

Але в цей момент він ще не мав ним бути.

— Ми… зламали щось, — Боруто стиснув кулаки. — Майбутнє почало накладатися на минуле.

Світ здригнувся.

Святкові гірлянди раптом згасли. Дзвони стихли. Люди завмерли — ніби хтось натиснув паузу.

Лише вони двоє могли рухатися.

— Час розривається… — прошепотіла Сарада.

Перед ними з’явилася тонка чорна тріщина в повітрі. Вона повільно розширювалася, мов шрам на небі.

І з неї почувся знайомий голос.

— Ти справді думав, що можеш втрутитися в день, який змінив історію?

Боруто різко обернувся.

— Це не я! Я не хотів нічого міняти!

Тріщина блиснула — і вони побачили уривки майбутнього:

— Наруто стоїть сам.
— Сакура плаче.
— Коноха в руїнах.

— Ні… — Сарада похитала головою. — Якщо весілля не відбудеться…

— То нас… може не існувати, — тихо закінчив Боруто.

І тут простір розірвався ще сильніше.

З’явився ще один Боруто.

Старший.

Його плащ був розірваний, а око — холодним.

— Ти не розумієш, — сказав він спокійно. — Ми тут не випадково. Хтось хотів, щоб це сталося.

— Хто?! — вигукнула Сарада.

Старший Боруто не відповів.

Лише поглянув на молодшого себе.

— Якщо весілля зірветься… майбутнє зміниться. Але якщо ми нічого не зробимо… станеться дещо гірше.

Тріщина почала засмоктувати світло.

Десь неподалік пролунали кроки.

Молодий Наруто наближався.

— Боруто… — Сарада стиснула його руку. — Ми повинні вирішити. Зараз.

Врятувати весілля?

Чи дозволити історії змінитися?

Або…

Знайти того, хто стоїть за цим.

І в небі над Конохою з’явилася друга тріщина.

Цього разу — червона.