Розділ 1. Весілля, якого не мало бути

— Серйозно, Боруто, ти впевнений, що це хороша ідея?.. — тихо прошепотіла Сарада, дивлячись на дивний світловий сплеск перед ними.

— Та розслабся, — усміхнувся Боруто. — Що найгірше може статися?

Світ навколо них розчинився.

Вітер став теплішим. Повітря — іншим. І коли світло згасло, вони стояли посеред Конохи… але не тієї, яку знали.

Будівлі виглядали новішими. Немає хмарочосів. Немає наукових інструментів.

— Боруто… — Сарада повільно обернулася. — Подивись на гору Хокаге…

Облич було менше.

— Ні… — прошепотів він. — Ні-ні-ні… Тільки не це…

Позаду них пролунали знайомі голоси.

— Ти що, підеш на весілля сама? — лунав дзвінкий голос Іно.

— Супутник? Серйозно? — почулася трохи роздратована відповідь.

Боруто й Сарада завмерли.

Перед ними стояли… їхні батьки.

Молодий Наруто — без плаща Хокаге, нервово чухав потилицю. Сакура — у світлій сукні, з легким рум’янцем на щоках. Саске стояв трохи осторонь, а Какаші спостерігав з тією ж лінивою посмішкою.

— Це… день весілля… — прошепотіла Сарада.

— Моєму батькові виглядати так молодо — це незаконно, — буркнув Боруто.

Раптом Наруто повернувся прямо до них.

— Гей! Ви хто такі?

Серце Боруто підскочило.

Сарада швидко схопила його за руку.

— Ми… ем… далекі родичі! — випалила вона.

— Родичі? — підозріло примружився Наруто.

Сакура підійшла ближче. Її погляд був теплим.

— Після всього, ти змогла зрозуміти почуття інших… правда ж? — тихо сказала вона, дивлячись на Сараду.

Сарада застигла.

Її мама… молода… щира… ще не знаюча, ким стане в майбутньому.

Боруто раптом відчув щось дивне в грудях

Його батько… ще не Хокаге. Ще просто Наруто. Людина, яка намагається все зробити правильно.

— Наруто міг змусити навіть найвпертіших змінити думку… правда? — почув він чийсь голос поряд.

Боруто стиснув кулаки.

Вперше він бачив свого батька не як легенду.

А як хлопця, який хвилюється перед власним весіллям.

— Сарадо… — прошепотів він тихо. — Може… ми не випадково тут.

Вона подивилася на нього.

— Думаєш, ми маємо щось змінити?

Боруто повільно похитав головою.

— Ні… Можливо, ми маємо щось зрозуміти.

І в цей момент над Конохою пролунали святкові дзвони.

Весілля починалося.

А діти майбутнього стояли посеред минулого — не знаючи, що їхня поява вже почала змінювати історію.