Глава 21

ВІЛЕН.

За своїм стеженням за Аїдою я не помітив, як пройшло два дні. Тепер я намагався діяти так, аби вона мене не побачила.

Та поки я спостерігав за цією малою, моя наречена часу також не гаяла. Відривалася на повну котушку і зовсім не криючись з’являлася на людях разом зі своїм продюсером. Інформація стовідсоткова та надійна — мій начальник служби безпеки постарався. Лише тепер розумію, яким же сліпим я був раніше.

Сьогодні вже середа, тож, піднявшись о сьомій ранку, я збираю одяг, придбаний за ці два дні, і їду додому. Емоції б’ють через край. Хоч і цікаво, що скаже Маріанна, але бачити її мені хочеться найменше.

Заходжу до будинку, а мене зустрічає управитель. Привітно посміхається і радісно вітається. Я відповідаю на привітання й одразу цікавлюся:

— А Маріанна вже прокинулася?

— А хіба вона не з вами була? — спантеличено питає мій підлеглий.

Для мене це не новина. Мій начальник безпеки регулярно доповідав про всі дії моєї нареченої. Та, вочевидь, забув повідомити, що вдома її не було.

— Не зі мною, — сухо відповідаю.

Управитель мовчить кілька секунд, а потім зізнається:

— Ми всі думали, що Маріанна Вікторівна з вами поїхала. Бо її справді вдома не було.

Я лише криво посміхаюся. Та раптом з прихожої долинає цокіт підборів. Ми з управителем переглядаємося. І за мить у вітальню заходить Маріанна. Побачивши нас, вона зупиняється й невдоволено дивиться на мене. Навіть не привітавшись, звертається до мого підлеглого:

— Павле Семеновичу, залиште нас.

Управитель зиркає на мене. Я кивком даю згоду — лише тоді він виходить.

Маріанна, заклавши руки на грудях, наближається.

— Ти де був, Ромео? — невдоволено запитує вона, зупинившись навпроти. — Думаєш, я повірю, що ти посеред ночі у відрядження поїхав? — хмикає, схрещує руки ще тугіше й додає злісно: — Може, й поїхав, але точно не у відрядження й точно не сам! Вілене, де ти був?! — вибухає вона криком.

— Там, де і ти, — відмахуюсь і, розвернувшись, іду нагору. Ця постановка мене бісить, як і її фальшива ревність.

— Вілене! — знову зривається вона, але я йду, наче нічого не чую. — Якщо я дізнаюся, що ти зраджуєш мені…

— То, що? — перебиваю її, різко обертаючись.

Очі Маріанни округлюються, і вона волає:

— Орловський, у тебе справді з головою проблеми, чи ти прикидаєшся?! Я питаю, де ти був?! — Маріанна підступає ближче, демонструючи свої ідеальні коліна.

— Там, де й ти, — повторюю. — Зрештою, а ти де була, що навіть додому не поверталася?

— А я… Я… — Маріанна розгублено кліпає. — У мене були репетиції. Я ночувала у студії…

— З продюсером? — не даю їй договорити.

— Вілене! — верещить вона. — Ти що собі дозволяєш?!

— Аналогічне питання, кохана! — сухо кидаю, дивлячись їй просто у вічі. — І, що ти мені на це скажеш?

— Ти про що, Вілене? — кліпає нарощеними віями вона.

— А ти переглянь камери у студії за ніч з неділі на понеділок — між дванадцятою та першою. — холодно кажу й розвертаюся, йдучи на другий поверх.

— До чого тут камери? А студія, яким боком?! — кричить мені вслід.

— Коли переглянеш — зрозумієш, до чого, — кидаю через плече й прямую до себе.

Треба взяти себе в руки й зайнятися роботою. Може, хоч у бізнесі пощастить, якщо вже в особистому — ні.

Встигаю лише зняти сорочку, як до спальні вривається Маріанна і ще з порогу починає кричати:

— Вілене, що за натяки?! Ти можеш нормально пояснити, де ти був? Що ти плетеш? Сам зникаєш невідомо куди, а тепер ще й про якісь студії верзеш. Який зв’язок?!

— Маріанно, переглянь камери — сама все зрозумієш. І тоді вирішиш, що робити далі. А поки — покинь мою спальню, і взагалі...

Не встигаю закінчити, бо Маріанна мене перебиває:

— ЩО?! Орловський, ти здурів?! Чому це я повинна покидати твою спальню?! Я ж твоя наречена!!!

— Це вже питання, — холодно відрізаю і прямую в душ, грюкнувши дверима й замкнувши їх на замок.

Мене дратує ця настирлива гра Маріанни. Якби я сам не бачив усього на власні очі, то, напевно, знову б повірив їй — як вірив до неділі. Сумніви були, але я їх ігнорував. Стаю під прохолодні струмені води й намагаюся ні про, що не думати. Попереду — важкий день, треба налаштуватися на роботу. Адже сьогодні ми маємо подати наш з Камінським проєкт на розгляд.