7

— Я не втрачатиму більше жодної хвилини, Нардіне. Поки ми стоїмо тут і сперечаємося, Енур віддаляється все далі. Він знає, що я знайду дітей. Саме тому не залишиться на одному місці. Якщо я не рушу зараз, завтра його слід може зникнути назавжди. Я стала королевою до того, як народила Еллу. І саме тому зараз не маю права сидіти під куполом і чекати, поки хтось інший поверне мені дітей. Ти не знаєш, що таке вкрали твою доньку і з тих пір, вона в смертельній небезпеці із-за вашої ненависті до нас. Хоч я і зруйнувала закон вас вбивати, ви ледь не вбили нас.
Нардін важко видихнув.
— Ні. Не знаю.
Його відповідь була настільки спокійною, що вона навіть розгубилася.
— Але я знаю, що таке дивитися, як жінка, яку любиш, іде туди, звідки може не повернутися.
Вона різко відвернулася.
— Не говори мені про любов.
— Чому?
— Бо вона зараз нічого не змінить!
— Для мене змінює все.
Вона знову повернулася до нього.
Очі палали.
— Я не просила тебе любити мене! Не просила втручатися! Не просила рятувати мене! Усе, що ти зробив сьогодні, зруйнувало мій план. Я майже змусила його довіритися мені. Майже дісталася до Елли. А тепер він забрав дітей у невідоме місце!
Її голос урвався.
Вона зробила глибокий вдих.
— Ти навіть не уявляєш, що я зараз відчуваю.
Нардін мовчав.
Потім дуже повільно підійшов ближче.
Настільки, щоб вона бачила кожну емоцію в його очах.
— Уявляю.
Вона скептично всміхнулася.
— Невже?
— Так.
Його голос став глибшим.
— Бо останні години я теж жив із думкою, що можу не встигнути. Я теж ішов, не знаючи, чи побачу живою ту, заради якої готовий перевернути світ. І коли відкрився портал... я побачив не королеву. Я побачив жінку, як вона закриває руками живіт, бо не може врятувати ні себе, ні нашу дитину.
Він зробив паузу.
— Ти хочеш, щоб я тепер спокійно дивився, як ти знову йдеш назустріч смерті?
Еналлія мовчала стиснувши кулаки.
— Бо якщо ти досі не зрозуміла, то я поясню. Твоя війна — це і моя війна.  І ти можеш скільки завгодно нагадувати мені, що ти королева. Але є одна річ, у якій я тобі не підкорюся.
Вона дивилася прямо йому в очі.
— Якщо вибір стоятиме між виконати твій наказ чи врятувати твоє життя, я порушу наказ. І житиму з цим, навіть якщо ти зненавидиш мене до кінця своїх днів.
Запала така тиша, що було чути лише, як нове ядро під куполом рівно б'ється, немов велике серце.