3

Зала затихла так, ніби самі стіни затримали дихання. Енналія  стискала  кулак, і відчувала, як серце рветься з грудей. Вона крокувала до сина короля, погляд її горів як розпечене залізо.

— Ти викрав мою дитину? — голос її рiзко зрізав повітря, як клинок. — Скажи правду — чи я сама вирву її з тебе !

Хлопець відступив на крок, але не відпустив Еллу. У його очах було нервове полум’я. Він стиснув губи й відповів, намагаючись втримати голос:

— Я думав... спочатку — помста. Ви вбили мого  діда, забрали у нас свободу. Я хотів показати, що ваші ритуали — не священні. Але коли я був поруч із нею, коли побачив, як вона боїться, — я зрозумів, що кохаю. Ми погодилися пройти ритуал разом, щоб… бути разом. 

Енналія на мить затремтіла від цих слів — у неї тремтів голос:

— Ти кажеш «ми погодилися»? Хто погодився? Ти? Моя дочка? Хто дозволив?

Елла підняла очі. Її погляд був блідий, але в ньому бриніло щось тверде.

— Я сама… Я не боюся його. Ми… ми кохаємо одне одного. Був ритуал — але він був інший. Я не була жертвою і він не був, жертвою .

Ніби ножем по серцю — слова доньки рвали Енналію. Материнський інстинкт напирав з усіх боків: гнів проти сина короля, сумнів у словах Елли, сором перед тим, що дочці довелося ховатися й діяти поза її волею.

Король, який до того був  з непохитною маскою, раптом змінив тон — у ньому звучала сувора вимога до свого сина, але й відчай батька, що боявся втратити дитину:

— Ти глухий до наслідків? — звернувся він до сина. — Ти порушив кордон між кланами, поставив під удар мир. Якщо ти бажав помсти — навіщо тягнути сюди дитину? Тепер поясни, хто ініціював ритуал?

Син, стискаючи плечі Елли, випалив:

— Ритуал був , я знайшов старі формули, ми виконали прості заклинання зв’язування, але повного обряду не було. Ми хотіли зв’язатися душею — не вбивати, не проливати кров . Я не думав, що це зачепить купол чи викличе таке. Я не хотів біди.

— Ритуал був неповний? Є слід зв’язування — тонка нитка, що з’єднує їхні серця, але вона не проникла у Камінь Життя і не підпалила повного зв’язку,- затвердив король, він  стиснув кулаки. 

У ньому боролися батько й правитель.

— Я не дозволю, щоб син зробив їй боляче, — проговорив він холодно. — Але й віддати її без пояснень не дам. Якщо це справжні почуття — ми знайдемо шлях. Але якщо тут була підступна гра — я покараю.

Енналія стояла, відчуваючи, що земля під ногами знову хитнеться. Її голос був тихий, але з усією владою матері й вождя:

— Якщо моя донька дійсно пройшла ритуал добровільно ....- в очах зустрілись материнська любов і доросла вимога відповідальності.

— Добре, — прошепотіла вона. — Тільки одне: якщо це гра — я не пощаджу нікого. Якщо любов — доведи її. І знай,  я — мати. Моя дочка — мій закон.

Король тихо видихнув і промовив:

— Нехай вони  розкажуть  все. Ми розберемося. Але пам’ятайте: час пливе. І кожна хвилина — на вагу життя.

Енналія похитнулась. Голова закрутилася, і на якусь мить світ поплив перед очима, а потім повернувся. Вона стиснула кулаки, намагаючись втриматися на ногах.

Король миттєво відреагував, схопивши її за лікоть, щоб підтримати:
— Тримайся!

Але Енналія відхилила руку:
— Не треба… — прошепотіла, намагаючись вирівняти дихання. — Я сама…

Світ знову хитнувся, і на цей раз трохи сильніше.

— Без Каменя Життя, який ти залишила в куполі, ти слабшаєш, — суворо промовив король. — Спочатку повернемо його, потім розберемося з дітьми.

— Не будь таким зухвалим, повелителю пісків, — відповіла вона, відчуваючи, як тіло ледве тримає рівновагу. — Я чекаю відповідальності від твого сина.

Світ знову почав хитатися.

— Мамо!? — схвильовано вигукнула Елла, рвонувшись вперед.

Її обранець миттєво схопив дівчину за плечі:
— Не підходь! — прошепотів, погляд його напружений. 

Енналія зробила ще крок назад, ледве не впала. Король знову схопив її, не даючи втратити рівновагу:
— Досить. Йдемо спочатку до Каменя. Спочатку сила, без неї ти довго не протягнеш.

— Так просто Камінь не повернути… — прошепотіла Енналія, і її погляд ковзнув до доньки. — Тепер куполу потрібна нова королева.

У залі ніби щось хруснуло. Елла зблідла й зробила крок назад, немов від удару.

— Я?.. — її голос ледь ворухнув повітря.

Король різко повернувся до Енналії, очі звузилися:

— Камінь бере силу,  не віддає. Якщо вона торкнеться його …

— Я знаю, — твердо відповіла Енналія. Вона знову похитнулась, але втрималась на ногах. — Але без нової  королеви купол скоро впаде . І на мої землі багато з'явиться претендентів.

— Тоді залишайся тут, — відрізав король. — Ми знайдемо спосіб повернути Камінь без жертв.

Енналія ледь усміхнулася — гостро, сумно, по-материнськи мудро:

— Ти досі думаєш, що Камінь — це просто сила? Він — серце роду. Він не повернеться в руки того, хто не має зв’язку зі спадкоємцем. А зв’язок… — вона перевела погляд на Еллу й сина короля. — Він тепер у них.

Син короля напружився, його пальці самі стиснулися .

— Ви хочете сказати… — голос його зірвався. — Що якщо ми пов’язані… Камінь визнає її і вона повинна стати наступною правителькою ?

 — Якщо ритуал хоч неповний, але істинний… Камінь може обрати пару. Та такого не було триста  років . Тож ,так. Вона має стати наступною . 

Елла різко зітхнула:

— Я не… я не готова. Я не знаю, що робити! Я не хочу... І не хочу щоб мама померла через мене!

— Я не вмираю, мала. Але якщо ми зараз нічого не зробимо — я засну,  надовго. 

— Годі балачок. Ми йдемо. Усі . 

Енналія хотіла заперечити, але ледь видихнула замість слів. Її ноги знову підкосилися, і цього разу король без дозволу поклав їй руку на талію, підтримуючи. Вона стиснула зуби, але не відштовхнула.

— Я можу сама… — прошепотіла вона, втримуючи гордість на тонкій нитці.

— Можеш, — погодився він тихо. — Але не зараз.

Елла ступила вперед, обхопивши себе руками, ніби світ став занадто холодним. Син короля тримався поруч, але не торкався її — боявся нашкодити, боявся зробити ще гірше.

Король пісків підняв руку, і повітря перед ними завибрувало, як поверхня води. Легким рухом пальців він відкрив портал, і світ навколо змінився. Вони переступили межу світла — і опинилися на узліссі, де сходилися  землі з територією Гострого Меча. Вітер свистів між кручами, а повітря пахло гаром і металом.