Глибокий колодець.

Присячуєтся роботі , та всім сопутнім обставинам.

                                                                                                    1.

Таде працював в державном камунальном підприємстві міста Тарсевич. Робото була нервовою , та тяжкою , напруження не змивалось навіть душем, який допомогав коли ноги гудли як вирій диких бджіл. Душ ( ну можливо  окрім психологичних моментів) допогав завжди. Душ змивав усе :  день який минув , зтирав обличчя людей ( пики жадібних чортів) які посміхались за спиною.

Здебільшого навіть як Тадек комусь подобався , але до останього. Все змінилося як він почав працювати у цій компанії. Ранок починався тяжко : Тадек відкривав каналезоційні люки , ремантував в середені , чистив від забруднення. Він клав асвальт. Повертаючись до дому він був просякутий запахом пліснняви та пилу , а біль в тілі відбивав дзвоном. Це так би мовити було пів біди , як би не его начальник. Він заважав. Знущався. Не давав дихати вільно.

Що би не робив Тадек - він робив погано , а як так , то доводилось все переробляти. За пів роки він став так би мовити камінний.

                                                                (  Його дружина від нього пішла).

Тадек звинувачував мерзенний запах асвальту. Ба це ще не все через що Аніка пішла. У вечорі сьомого січня Тадек луснув долонею Аніку по обличчю. Вона взяла жіночу сумачку та гримнув дверима пішла. Від того часу вони не бвчелись. А Таде і не шукав із нею зустричі.

                                                                                            2.

Із забуття Тадека винув гучний голос прораба Анжея. То був грузний чолов*яга років сорока. Саме Анжей дав призвисько Тадеку ( товста курва з великої дороги).

- Ти знову куриш пьсяче ім*я? - посміхаючись запитав Анжей.

- Так пане Анжей.. тяжко.. перекур..- відповів виновато ( від чого?) Тадек.

- А ось їм легко? - запитав прараб вказуючи на хлопців що таскали тяжкі обручі від люків , та кинув опалок цигарки на свіжевкладений асвальт ,- прибери Псяче Ім*я.. зрозумів?

- Так пане Анжей...

І Тадек почав мести. І він змітав бруд увесь день як невдаха. На багато пізніше вже в пустому трамваї він почав думати. І чим більше він думав , тим більше ненависть накривала його із головою.

Ідея помсти (чи вбивства?) прийшла давно. І не тому що начальник дав йому ганебне призвисько. І не тому що Анжей знущався. А того що його співпрацевники почали смиятись у нього за сспиною , та навіть принижувати Тадека. То блула остання крапля.  Но як напакостети (вбити ко всім чортам) цьому чоловіку? Тадек зрозумів що він повинен зникнути. Зникнути так  як начеб-то (Анжей) неколи не народжувався. 

                                                                                                       3.

Анжей був у себе в прорабській. А дорога на вулиці почала по трохи нагриватися. На лінії гаризонту ( нагадувало хвилі моря) з*явилось тремтіння повітря. Тадек непоспішаючи плинув по свіжевикладиному асвальту , здавалось що взутя ось ось прилипне до нього. Спека давила.

- Оооо Пьсяче Ім*я це ти?гучно запитав прараб- перевдягайся тебе чекає робота. А роботи багато. Колодець та все що всередені у твоєму разпоряджені.

- Та пан Анжей..

Та напружуя м*язи Тадек відкрив тяжку кришку люка , із середени колодця на нього пахнуло запхаом розкладенння. Він спустився по металевим сходах до низу на саме дно , чистивши стіни великим шпателем.

Трішки відпочивши Тадек , подивився на залишок роботи , викинувши недапалок у сторону. Він зняв тяжке кільце колодця ,  та став розбирати кладку цегли до самого низу,виймаючи металеві сходи разом із цеглою. Колодець перетворився на глибоку ( могилу) яму , схожу на без зубу пащу якогось чудовиська , яка була готова проковтнути будь кого (Анжея) хто би проходив повз.

                                                                                                       4.

Тадек почав замішувати розчин.

- Дуже повільно , Псяче Ім*я,-  сказав прараб за спиною у Тадека,- виробатуй розчин та йди до дому.

Анжей розвернувся до нього спиною. Вечірння прохолода, та ненависть  до свого начальника накрила Тадека з гловою. Він схопив шматок цегли та вдарив Анжея по голові , а він впав із грохотінням на землю. Тадек швидко підвився на ноги та побіг у вагон прораба. Там він схопив довгий трос , та розрізавши його на дві однакові половини , зв*язав руки та ноги начальника, брудним ганчір*ям затулив прорабу рот.бетонозмішувач працював , заспокоював нерви Тадека. Анжей заворошився. Замугикав.

- Ну що свиня , прокинувся? - із відразою запитав Тадек. Від його слів прораб ще більше замугикав. Тадек увімкнув великі ліхтарі , та генератор.-Дивись свиня розчин готовий , як ти хтів.

- Можешь свиня навіть не смикатися... ти зв*язаний міцно - Тадек задумчиво затягнувся цигаркою,- та на щастя ми за містом. Не смикайся , чим більше ти смикаєшся тим швидше опинешся на дні ями.

Із тими словами Тадек прив*язав шматок мотузки до прораба та почав повільно спускати його на дно колодця. Він побачив як разом із світлом відбивався страх в очах Анжея як він став наближатися до дна ями.

Прораб знову почав смикатися намагаючись звільнитися , та опинився на дні. Тадек швидко опустив до ями дробину по якій спистився і сам , взявши із собою старі металеві сходи , кельму та розчин. Він ляпнув чотири коваличка розчину та почав буддувати стіну навколо прораба закрипляючи металевими сходами Анжея до земляних стін.

- Ящо ти будеш смикатися то я вдарю тебе цим , - та із цими словами показав йому великий кухонний ніж,- зрозумів?

Анжей злякано закивав головою, А Тадек продовжував роботу , по троху замуровуючи начальника за стінною. Це тривало не довго. Анже знову почав смикатися. Та то вже не мало значення. Анжей почервонів , із зв*язаних рук капала кров, а очі стали червоними а маленькі сосуди луснули від напруження. Чим більше Тадек працював , тим більше сміх рвався на зовні. Спочатку він стримував себе , і тоді його обличчя звидила судома.