4

Відверто поговорити з донькою Сеньйорі Вероніці в цей день так і не вдалося. Несподівано в піцерії прорвало водогін, і лагодити його довелося до пізнього вечора. Додому жінка повернулася коли Дарина вже міцно спала, і мати не стала тривожити сон дівчинки. Зате вранці від серйозної розмови малій інтриганці не вдалося. Вже за сніданком Вірця зиркнула на доньку суворим поглядом й веліла не поспішати вставати з-за столу.

– Ма, що трапилося? – не могла зрозуміти такої поведінки матері дівчинка. – Я щось не те зробила?

– Так, ти прийняла таке доленосне рішення не порадившись зі мною.

– Що такого доленосного в тому, що я погодилася бути свашкою на весіллі?

– Ти хоч добре знаєш майбутніх нареченого та наречену? – запитала перше-ліпше що прийшло в голову Сеньйора Вероніка яка раптом зрозуміла, що не знає з чого почати розмову.

– Нареченого трохи знаю. Іван найкращий друг Назара. Він хірург нашої районної лікарні. А от його дівчину – Марічку бачила кілька разів. Вони така гарна й закохана пара.

– Звідки ти про це знаєш, якщо ледь знайома з ними.

– Назар розповідав. Там така романтична історія їхніх стосунків. Хочеш тобі розкажу.

Чесно кажучи жінка не надто прагнула почути про романтичну історію кохання молодих людей котрих навіть не знала. Та Дарина на це не зважала, бо вже з нестримним завзяттям почала розповідати.

– Ма, ти уявляєш у них все відбувалося як у тому кінофільмі «Ромео і Джульєта», де знімався Ді Капріо. Їхні матері, які колись були найкращими подругами посварилися через якусь дурницю, та заборонили своїм дітям зустрічатися. А вони не послухалися цього наказу бо були безтямно закохані одне в одного. Іванові навіть довелося з дому піти, щоб уникнути нескінченних нарікань і прискіпувань своєї мами. Але потім вони все ж помирилися й тепер от готуються до весілля.

– А що ж такого трапилося, що матері ось так просто помирилися? – поцікавилася Вірця, яка чудово знала якими злопам’ятними і впертими можуть бути деякі жінки після сварки одна з одною.

– Та Іван поїхав у відрядження у прифронтовий госпіталь. З ним на деякий час пропав зв'язок, от спільні переживання й помирили двох жінок. Він незабаром знову має їхати у відрядження, тому все організовують так поспіхом. На мене вибір впав випадково, бо не було часу шукати когось іншого. Ма, то ти не будеш проти, якщо я все таки буду у них за свашку. Для мене це дуже-дуже важливо.

Трясця, подумки лайнулася жінка, і як тепер заборонити доньці те чого вона так бажає? Ще візьме за приклад героїв історії яку щойно розповіла й сама стане бунтівницею. Характер має норовливий, імпульсивний та емоційний. Спробуй потім заново налагодити з нею хороші стосунки. А з другої сторони навіщо забороняти? Головна мета матері не дозволити доньці наробити непоправних дурниць. Тільки ось як цього досягнути?

– Гаразд, – Вірця вирішила підійти до головної теми розмови з іншої сторони. – Якщо тобі так залежить бути свашкою на цьому весіллі я не заперечую. До речі, твій новий друг Назар не збирається й собі одружитися? У нього ж здається є дівчина з якою він приходив на день народження у Софії.

– Ні не збирається, – весело кинула дівчинка. – У них вже все в минулому.

– Як так? – запитала жінка відчуваючи як у неї знову кішки зашкрябали на серці.

– Вона кинула його й віддала перевагу іншому. Назар довго банував за нею, та з моєю допомогою вже майже прийшов до тями.

– З якою ще такою твоєю допомогою?

– Ну я спершу провела з ним довірливу бесіду. Все таки вправний бармен з поміж всього іншого ще й має бути хорошим психологом. Довелося трохи постаратися, щоб з його голови вивітрилися всілякі дурниці. Тепер он залучила його до нашого волонтерського руху. Поки допомагає нам, то менше думає про зраду своєї колишньої.

– Він сам тобі подобається? – з невинним тоном поцікавилася жінка з тривогою очікуючи на відповідь доньки.

– Хто, Назар? Ну як друг то дуже. Він веселий, товариський, щирий.

– А як… – Сеньйора Вероніка зам’ялася. – Як хлопець?

– Ма, ти при своєму розумі? Назар же старший від мене на стільки років. До того ж я зараз не планую ніяких серйозних відношень з хлопцями. Поки що у мене немає ні часу ні, тим паче, бажання на всілякі там «кохання-зітхання». З Назаром ми тільки хороші друзі і нічого більшого. А ти замість того щоб говорити такі нісенітниці, краще б приглянула за Софією. Цілується он зі своїм Ігорем на кожному кроці, аж гидко дивитися.

Після цих слів Дарина схопилася з-за столу і помчала по своїх справах залишивши матір в глибокій задумі. Роки злітають швидко, її доньки що ще зовсім недавно були маленькими дітьми непомітно перетворилися на майже дорослих дівчат. Ще трішки часу і старша Софія піде під вінець, а потім з цим ділом не забариться і вертка Дарина. А жінці залишається тільки чекати цих доленосних миттєвостей і сподіватися, що її любимі донечки знайдуть своє щастя, як знайшла нещодавно і вона сама.