Виживші після....

Глава 20

— НЕ ХВИЛЮЙСЯ, ОЛЕГ, МИ ВИКРУТИМОСЯ! — сказав я, намагаючись заспокоїти.

— ХВАТИТЬ БРЕХАТИ! — крикнув на мене Олег.

— МИ ВСІ ПОМРЕМО! — істерично вигукнула Оля.

— ТАК, БЕЗ ПАНІКИ. ВИЙДЕМО ЧЕРЕЗ ЧОРНИЙ ВИХІД, Я ЗНАЮ ЦЕ МІСЦЕ, ТОЖ МИ ВТЕЧЕМО. — запропонував я.

Коли ми тікали, вихід завалився, але нам вдалося вибратися майже всім, крім Славіка — він залишився всередині, відстрілюючись від монстрів.

— ІДЕМО ДАЛІ, ХЛОПЦІ? — запитав я.

— МИ НЕ ЗНАЄМО, КУДИ ЙТИ! — відповів Діма.

— Я ЗНАЮ, ТУТ НЕДАЛЕКО Є МІСЦЕ, ЯКЕ ПОВЕРНЕ НАС ДО НОРМАЛЬНОГО ЖИТТЯ, БАЧИВ НА КАРТАХ У МОНОЛИТІВЦІВ — сказав Влад.

— Я НЕ ВПЕВНЕНИЙ У ТВОЇЙ ПРОПОЗИЦІЇ, — відповів я йому.

— МЕНІ ВСЕ РІВНО. ХТО ЗА ТЕ, ЩОБ ПІТИ? — запитав Влад.

— ВСІ ПІДУТЬ! — крикнула Оля.

— КРІМ МЕНЕ. Я ЗАЛИШАЮСЯ І ПОСТАРАЮСЯ ВРЯТУВАТИ СЛАВІКА, — сказав я.

— ЯК ХОЧЕШ, ПОМРЕШ І НА ЦЬОМУ ВСЕ, ДУРЕНЬ. — відповів Влад.

— Я ПІДУ З ТАТОМ.! — вигукнув Вова.

— НІ, І НА ЦЬОМУ КРАПКА. — відповів я.

— АЛЕ ЧОМУ? — запитав він.

— ЗРОЗУМІЙ МЕНЕ ПРАВИЛЬНО, Я ТЕБЕ ДУЖЕ ЛЮБЛЮ І ХОЧУ, ЩОБ ТИ ЖИВ І РАДІВ СВОЄМУ ЖИТТЮ, — відповів я.

— НУ, ТАТУ! — прошепотів він.

— ПОТРІБНО БУДЕ КОМУСЬ НАГЛЯДАТИ ЗА КОМАНДОЮ..

— ПРОЩАВАЙ, ТАТУ!

— ПРОЩАВАЙ, АЛЕ СПОДІВАЮСЬ, ЩО НЕ НАЗАВЖДИ.

………………………

Подобається

#1369 в Фентезі
#255 в Фантастика
#45 в Постапокаліпсис

Відредаговано: 13.07.2026