Глава 7

Після того, як Олег показав мені диск, я відчував, що це ключ до розгадки всього, що сталося. Але його слова прозвучали як попередження.

— Льоха, це пастка… Цей диск — вірус, який викликав збій у системі. Саме завдяки цьому збою все і почалося. — сказав він, дивлячись на мене серйозним поглядом.

Я задумався. Хто міг бути за цим вибухом? Хто отримав вигоду від такого хаосу?

— Олег, чи зможеш ти визначити, з якого комп’ютера створили цей вірус? — звернувся я до нього.

Він похитав головою.

— Не знаю, але можна спробувати. Це буде складно, але я зроблю все можливе.

Раптом земля під ногами затремтіла. Сильне землетрус почало руйнувати нашу базу. Пил і уламки літали в повітрі, тріщали стіни, і всі навколо затамували подих.

— Ви як, народ? — крикнув я, намагаючись почути відповіді серед шуму.

— Нормально! — почулися голоси.

Але Діма, оглядаючи пошкодження, сказав:

— Не дуже. Припаси на нулі, укріплення майже зруйновані.

Я відчув, як відповідальність тисне на плечі.

— З цим ми розберемося. — твердо сказав я, намагаючись заспокоїти команду.

Олег повернувся до комп’ютера.

— Льоха, я не зміг визначити комп’ютер, але зловив сигнал. — повідомив він, не відводячи очей від екрану.

— Звідки він іде? — запитав я, напружено чекаючи відповіді.

— Спробую визначити. — відповів він, готуючись до нових пошуків.

Атмосфера була напруженою, кожен розумів, що це лише початок нових випробувань. Ми стояли на порозі великої небезпеки, але були готові боротися за своє життя і за майбутнє.