Виживші після....

Глава 5

Я прийшов до тями від сильного удару по обличчю. Наді мною висіла лампа, голова сильно боліла.

— Де я? — запитав я. Оглянувши територію, зрозумів, що знаходжусь у підвалі.

— Ласкаво просимо до мене на базу, мародерська тварюко! — пролунало з темряви.

— Я не мародер, я просто намагався врятувати свою подругу. — відповів я.

— Як тебе звати? — запитав голос.

— Олексій. — відповів я.

— А вас як звати? — запитав я.

— Влад. — почув у відповідь.

— Можете мене відпустити? — запитав я.

Раптом стався вибух. Влада поклали на землю, мене відпустили. Мені було цікаво, хто вони і навіщо тут.

— Хто ви? — запитав я.

— Свої. — відповів командир. Його голос дуже нагадував мені Олега.

Командир зняв балаклаву — це був Олег.

— Ура! Дякую, що врятували мене! — радісно сказав я.

— Нема за що, це наша справа. — усміхнувся Олег.

— Відпустіть його, він мені нічого поганого не зробив. — сказав я.

— Добре. — відповів він.

Коли ми прибули на базу, я запитав Влада, як він мене знайшов.

— Я пішов шукати припаси і раптом побачив тебе. Спочатку подумав, що ти труп, але ні — ти був живий, тож я тебе забрав. — відповів Влад.

— А навіщо бив? — запитав я.

— Щоб ти прийшов до тями. — відповів він.

— Народ, у мене чудові новини! — вигукнув Олег.

— Які? — запитав я.

— Відеозаписи з того місця, де ми тебе знайшли, збереглися. Там видно, куди тягнуть твою дружину! — сказав Олег.

— Ура! — зрадів я.

Подобається

#1369 в Фентезі
#255 в Фантастика
#45 в Постапокаліпсис

Відредаговано: 13.07.2026