19. Поїздка в Київ.

Я трималася, як могла, щоб не повертатися до того, що в своїй голові
визначила, як жахливе минуле. Поки я спілкувалася зі своїми друзями, мій
психологічний стан був в нормі, але як тільки я залишалася наодинці, у мене
знов виникало те відчуття, яке я мала під час Вовиних розважалок з алкоголем
або наркотиками. Також додалося ще одне, яке я визначила як відчуття на
відстані, коли він проводить час з іншою жінкою. В такі моменти моє тіло
стискалося наче в лещатах, а серце рвалося на маленькі шматочки.
Чому саме з цим чоловіком у мене відбувається така взаємодія? Невже між нами
дійсно настільки сильне кохання, що я відчуваю його навіть на відстані? Чи
вірно я роблю, вбиваючи в собі ці почуття? Як я буду жити, коли вбивши в собі
таке сильне кохання, перетворюся у цинічну суку, яка більше ніколи не

дозволить собі зануритися у світ почуттів, а почне нове життя, в якому буде
присутні один лише прагматизм? Це ж буду не я. А може так буде простіше? Не
знаю. Крім того, Вова не давав мені спокою, надсилаючи повідомлення різного
змісту. Незважаючи на те, що я заблокувала його номер, в моєму телефоні вони
все одно відображаються, але з поміткою “від заблокованого”, і тому так чи
інакше я їх перечитувала.
Коли ми з Марфою заїхали до дітей, завезли їм різних смаколиків, діти винесли
мені фотографію невідомої жінки.
- Що це?
- Не знаю, - сказав Микола.
- Де ви це взяли? - спитала я, перевертаючи фото, на зворотному боці якого
було написано Вовиним почерком “з собою порівняй”.
- В наших речах, які ми забрали від Вови, - відповів Тімур.
Я поклала фото собі в сумочку, поцілувала синів і ми з Марусею поїхали до неї.
- Він зовсім ідіот? - обурювалася Марфа.
- Як бачиш.
- Навіщо дітям в речі таке класти?
- А щоб зробити значно болючіше, ніж просто дати мені.
- Ти ж не повернешся до нього?
- Звісно ж ні.
- Я перекрию йому всі шляхи до тебе, намалюю рунічні стави, які тебе
захистять.
- Марфо, не переймайся, я вже майже в нормі.
Я підтримувала постійний телефонний зв'язок з Артуром, Любою з Києва,
Танею з Неаполю, які надавали мені сили побороти мою залежність від
почуттів. Але одних лише телефонних розмов категорично не вистачало.
Гена з Юлею в цей час перебували в столиці, оскільки Геннадій отримав в
оренду гектар землі у гідропарку під розважальний комплекс з кафе та
спортивними майданчиками. Він попросив мене допомогти йому організувати
охорону цього комплексу, знаючи про мої дружні стосунки з хлопцями, які
створили охоронні фірми, після повернення з війни. Я зв’язалася з Жорою, який
пообіцяв посприяти у вирішенні цього питання, та домовилася про зустріч в
Києві. Також ми домовилися з Артуром і Марфою, що днями приїдемо в Київ.
Так сталося, що у Вовиного друга Гени через кілька днів наступав День
народження, і він запросив мене до себе на свято, яке мало відбутися також в
Києві, пообіцявши, що Вова не буде присутнім.
Ранком ми з Марусею на її автомобілі вирушили до столиці. Коли ми
проїжджали Рай-Оленівку, я не втрималася, зняла відео, на якому було
зафіксовано наш рух повз покажчик цього населеного пункту, та відправила цей
ролик Вові на Вайбер. Вова у відповідь влаштував мені атаку з надсиланням
фотографій своїх коханок, якихось пісень, повідомлень, в яких намагався
образити мене, скріншотів моїх повідомлень, в яких я писала як сильно його
кохаю, фотографій наших з ним подарунків, які ми робили один одному...
Я не витримала та почала йому відповідати. В ці дні він розважався з Інною
Шевцовою. З тією, яка знала, що він кохає мене, але їй це не заважало. Напевно

вона не має почуття гідності, якщо спить з чоловіком, який весь час думає про
іншу. Маруся намагалася мене відмовити від будь-якого спілкування з Вовою. Я
припинила переписку з ним, коли ми приїхали в Київ.
В столиці першим ділом ми заїхали за Артуром в один зі спальних районів
міста, забрали його та поїхали утрьох до гідропарку. Там ми з Марфою
подарували Геннадію велику ікону Святого Миколая, яку було вирізано на
дереві. В цей день Гена сварився з Юлею і ми залишили заклад, щоб не
заважати їм вирішувати їхні родинні питання, домовившись про організацію
зустрічі з Жорою на завтра. Маруся пішла на пляж плавати та ніжитися у
сонячних променях, а я з Артуром залишилася в парковій зоні, де ми
обговорювали його проблемні питання, моє нещасне кохання та нашу майбутню
роботу, пов’язану з черговими виборами до місцевих рад.
- Глибока рана? – спитав мене Артур.
- Та трошки є, - відповіла я.
- Я бачу, що не трошки. Якщо будеш мати бажання, розкажеш. Я завжди тебе
вислухаю, ти ж знаєш.
- Знаю. Я дійсно його кохаю, мені насправді важко зараз, він неймовірно
чудовий, розумний, начитаний, у нього великі здібності, які він розпорошує
через алкоголь та наркотики…
- Якщо так кохаєш, то може не рубай поки з гаряча, можливо потрібно
лікувати його?
- Як лікувати, якщо він сам цього не хоче?
- Є кілька варіантів. Можна організувати йому поїздку на передову, щоб
отверезіти свідомість. Я домовлюся з хлопцями, буде там під цілодобовою
охороною, я обіцяю, що з ним нічого не станеться, але мозок вправиться.
- Ні, я не можу ним так ризикувати, та й чи погодиться він…
- Другий варіант – слідчий ізолятор на пару місяців, в окремій камері, він
буде вважати, що попав насправді за якийсь злочин, а ми теж там
забезпечимо йому охорону і нормальні умови. Він два місяці перебуватиме
без стимуляторів і мозок теж вправиться.
- Ні..
- Тоді, можливо, дурка. Влаштуємо його у психіатричну лікарню…
- Мені потрібна людина, а не зомбі. Він сильний, і якщо буде мати бажання
відмовитися від цієї гидоти, то зробить це самостійно. Зараз він такого
бажання не має, а ламати його не вийде. Він буде ще більше пручатися і на
зло буде робити ще гірше. Я мушу тепер жити без нього, як би мені важко
не було.
- Оце так потріпав він тебе! Я тебе такою розчавленою ніколи не бачив. Ти
зможеш відновитися до серпня місяця? Пам’ятаєш про наші плани взяти
активну участь у виборчому процесі в тому регіоні? У нас там три міста,
Дрогобич, Борислав і Трускавець. Андрій має піти на посаду міського
голови, Орест піде в депутати, а коли пройде, то зробимо його секретарем
міської ради, дівчата йдуть в депутатки, дядя Льоня теж зі своєю партією. В
Трускавці буде найбільша бійка. Якщо ти з нами, то ти мусиш відновитися.
- Звісно з вами. Ми ж команда.