Вижити на кладовищі

Вступ

Мрія кожного солдата, який бере участь у бойових діях, лише одна — повернутися додому живим. Це найголовніша мрія, якою живуть усі воїни на війні.

На жаль, не кожному судилося її здійснити. До неї доживають лише щасливчики — ті, кому пощастить.

Війни — тимчасові. Так само, як уряди. Так само, як імперії. Так само, як і диктатори.

Але солдати, які полягли в битвах, які впали на полі бою, залишаються вічними — вони входять в історію.

Та з часом ця історія стирається. Її перекручують. І ті, хто загинув героями, самі того не знаючи, поступово зникають із пам’яті.

Про них забувають.

Не всі солдати, які одягли військову форму й узяли до рук зброю, хотіли воювати з власної волі. Не всі прагнули захищати інтереси своєї влади чи своєї держави. Не всі хотіли вбивати.

Але всім довелося одягнути форму. Усім довелося стати в стрій. Усім довелося брати участь у бойових діях.

І всім довелося вбивати.

На війні правила прості. Або ти вистрілиш першим, або першим вистрілять у тебе. І на цьому все.

Усе твоє життя зводиться до одного — вижити. День за днем. Рік за роком. Просто вижити.

Найголовніше на війні — це щоденна боротьба. А щоб її вести, потрібно боротися за власне життя. Потрібно виживати. Потрібно вигризати кожен день.

Кожен свій день — із рук смерті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше