Розділ 9

Останній сходовий проліт упирався у майданчик, на який дивилося троє дверей. Точніше, дивилися тільки одні, двоє інших були замкнені. Але й цих одних вистачало з надлишком, бо вони вела до варти! Добре, я, пам'ятаючи слова Круглія про те, що портал навряд чи залишать без охорони, залишив Чічку маршем вище, а сам останні сходини подолав з максимальною обережністю. Сюрприз, однак!

Усередині, за широким дощатим столом, грали в кості четверо кнехтів. Поводилися вони досить безтурботно, мабуть, у замку барона дуже давно нічого не траплялося. Хлопці шуміли, бурхливо й темпераментно обговорювали кожен кидок, глузуючи з невдахи і піднімаючи горнята за переможну комбінацію. Схоже, грали не на гроші, інакше важко пояснити, чому радіти, якщо у виграші опинявся один, а програвали троє... Загалом ті ще баламути.

І якби не відчинені двері на майданчик, я б навіть морочитися не став. У тому галасі, що вони здіймали, можна було не кваплячись перегнати стадо корів і ніхто зі стражників нічого б так і не почув. Але, згідно із законом підлості імені Мерфі, як тільки ми з Чічкою сунемося до телепорту, хтось із них обов'язково відірве очі від стільниці і подивиться в коридор. А у мої плани це не входило.

Для того, щоб затіяний порятунок Круглія набув хоч якогось шансу на успіх, зникнення Чічки має залишатися непоміченим якомога довше. Та й після виявлення зникнення дівчини, бажано, щоб барон не відразу зіставив втечу полонянки з наявністю в підвалі замку телепорту, що веде (як я сподівався) у Західну Гать.

М-так, завдання. По-перше, — двоє не один, непомітно прошмигнути не вийде майже напевно. А по-друге, — у які двері ломитися? Де телепорт? Прямо чи ліворуч? Чоловіча інтуїція підказує, що «наліво» певніше, а логіка поки що мовчить. Бракує даних. Значить, збиратимемо їх... Благо, стражники засіли міцно і нікуди не збираються до зміни варти... До речі, ще одна невідома перемінна в моєму рівнянні. Коли у них зміна? А що, як найближчим часом?

Ні, це навряд. Навіть останній баламут, перед безпосередньою появою командира, починає зображувати видимість добросовісності. Отже, якби стражники чекали на зміну, вони б не кістками по столу стукали, а чистили зброю або робили ще щось, що наочно демонструє їхню службову запопадливість і старанність. От і добре. Хоч тут не треба напружуватися.

Отже, маємо двоє дверей. Схожих одне на одне, як у грі «Знайдіть 10 відмінностей». А мені стільки й не треба, вистачить однієї… Але такої, щоби підказала: «Де знаходиться нофелет?». Тільки в чому їх шукати? Товста дверна коробка, чи то просмолена, чи то сама з часом потемніла від вогкості та кіптяви. Глухе полотно. Дошки не широкі, але щільно підігнані. Стулки трохи світліші, ніж одвірки — мабуть, з іншої деревини. І засув. Широкий, міцний. З навісним замком.

Від такого відкриття я навіть хитнув головою і посилено проморгався. Ось і підказка. Засув встановлений тільки на одних дверях! А що це означає? А це означає, що у двері без засуву та замку можуть відчиняти не лише зовні, а й зсередини. Запитання: як багато у підвалах приміщень, де люди з'являються, не зайшовши туди з коридору?

Оце я, оце так сучий син! Тобто, я хотів сказати: «Молодець молоток, виростеш — молотом станеш». Залишилося вирішити, як повз охорону прошмигнути?

Варіантів небагато. Відволікти, або ізолювати. Перший, — я йду в кордегардію і загороджую дверний отвір. Поки зі мною розбираються — Чічка проходить до кімнати з телепортом. Другий: замикаємо охоронців у приміщенні — благо, двері назовні відчиняються, а лавку принести недовго. І поки вони її вибиватимуть, Чичка знову-таки встигне прошмигнути.

Мінуси другого варіанта. Як тільки охорона вирветься на волю, втеча полонянки буде розкрита, і вся фора випарується, як літній туман. Адже барон знає, куди веде телепорт. І купця візьмуть в оборот за повною програмою. На цьому етапі фон Шварцреген ще не злякається розголосу. Чічка нічого не бачила, і буде тільки її слово, проти його слова. А в цьому часі, наскільки мені пам'ятається з прочитаного по діагоналі «Домострою», жінкам до рівноправності ще як до Місяця накарачках повзти. Її і слухати ніхто не стане, якщо чоловік сказане не підтвердить.

Мінуси першого варіанта. Я засвічусь. Якийсь час зійде. У мене і легенда напоготові, у вигляді порожнього відра. Але, барон не дурень. І як тільки розкриється зникнення дівчини, вмить «два плюс два» зіставить. Довести не зможе, але навряд чи вони, ці докази, йому дуже знадобляться. Та й я не впевнений, що зможу мовчати надто довго, особливо якщо пальці у двері защемити.

Проте цей варіант дозволяє виграти час. Пощастить — багато часу. Глядиш, доки до тортур дійде, вже й добровольці з Гаті підтягнуться. А якщо з ними і Носач прийде, то зовсім добре. І він, наскільки я встиг зрозуміти характер десятника, знайде переконливі слова для барона.

Що ж, вирішено…

Я поманив до себе Чічку і вказав їй на двері без замка.

— Там усередині Веселковий Перехід. Що тобі належить зробити, повторювати не буду . Думаю, пам'ятаєш. Я зараз піду замовляти зуби караульним, ну а ти дій...

— Степане…

— Потім. Все потім. Вціліємо самі, допоможемо Круглію — тоді й про нас з тобою поговоримо.

— Про дядька і про нас — можна й потім, — погодилася дівчина, не зводячи з моїх очей погляду. — А я хочу від себе подякувати.

— Нема за що… Квіточко. І зупинимося на цьому, — я м'яко звільнився з її обіймів. — Мені зараз потрібна ясність думок.