Глава 44. У якій Володимир вирішує долю корсунського намісника та його сім`ї.
Василіан разом з дружиною Євстафією наче намагалися закрити собою свою юну дочку Євфімію від пожадливого похітливого погляду ненаситного варвара. Князь Володимир не знав грецької, хоча становище полонених було зрозуміло і без перекладача. Він через Борислава, що стояв поряд, звернувся до намісника.
- «Ну що, наміснику, даремно ти не погодився на мою пропозицію, вона була зовсім не такою вже й поганою!» - Володимир вишкірився, він зі знущанням у погляді роздивлявся намісника, його дружину, та з особливою увагою, красуну дочку.
- «А чому ти досі не на колінах? Чому не благаєш голосно та сильно позбавити тебе та твою сім'ю неминучих страждань?»
Намісник підняв на князя зболені почервонілі очі:
- «Пощади, благаю, нашу дочку! Вона ж ні в чому не винна!»
Володимир масно всміхнувся і сказав:
- «А твоїй квіточці нічого й не загрожує, ну, розважиться трохи та й по всьому! А ось тобі...» - Володимир виразно поглянув у вічі наміснику – «... та твоїй дружині я зовсім не заздрю!»
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
