Глава 41. У якій Добриня з племінником розгадують підступний Рогволодів план та завдають поразки його війську.

Добриня дивився у поле, що було заповнене людьми і щиро дивувався:

 - «Невже Рогволод справді думає, що з цією армією селюків, очолюваної його бовдурами синами він може перемогти варягів?»

 Але потім його погляд ковзнув по узліссю, і, замислившись на мить, він вмить розгадав план Рогволода, зрозумівши, що саме там причаїлись найкращі сили князя, вони чекають у засідці, і це мають бути дани. Бо Добриня знав, що Рогволодів рід також походить зі Скандинавії, там його рідня…

 - «То ось у чому справа!» - осяяла його думка - «Він сподівається заманити нас у пастку! Поки ми, захопившись, будемо вщент трощити його недолуге ополчення, його родичі-варяги тихенько обійдуть нас, візьмуть у лещата і винищать до ноги! Все ж добре, що я подолав свій перший порив накинутись на цю отару телепнів і винищити їх тут і зараз! Ні, тут потрібен чіткий розумний план…» - остаточно вирішив про себе Добриня.

 - «Слухай, племіннику…» - він поклав Володимирові руку на плече. Той нетерпляче і сильно стискав руків'я меча, аж вени здулися на його лобі.

 - «Давай не будемо так поспішати, мені здається, що це може бути пастка…»

 - «Мені кортить своїми руками придушити кожного з цих зарозумілих Рогволововичів!» - і наче тільки зараз до нього дійшов сенс дядькових слів.

 -  «Що, пастка? Ти кажеш пастка, дядьку?»

 - «Мені здається, що на узліссі я угледів данського дружинника…» - мовив Добриня пошепки… хоча це було і не так - «Якщо дани справді там, то вони дочекаються поки ми будем повністю втягнуті у бій з ополченням, в цей час обійдуть нас з усіх сторін, оточать і нападуть! І довго тримати оборону по колу ми не зможемо, бо це ж дани! І вони будуть свіжими, невтомленими битвою, вони просто знекровлять нас своїми стрілами, а потім винищать решту, що лишилася!»  

 - «О боги!» - вжахнувся Володимир - невже це те, що має статися?»

 - «Ні, не станеться!» - заспокоїв його Добриня - «Але ми маємо діяти розумно та обережно…»

 Володимир і Добриня розділили своє військо, вони відправили своїх варягів данам у тил, щоб ті тепер самі обійшли їх, а вони з новгородською дружиною поволі підступали до Рогволодового війська, імітуючи намір діяти у відповідності з його підступним планом. Але в цей час варяги вже обходили данів і Рогволодові сини самі опинились у подвійній пастці, яку так ретельно готували для Володимира.

 Добринине чутке вухо вловило перші звуки боротьби, яка почала точилася в лісі.

 - «Володимире, зараз наш час!» - князь вдячно подивився на Добриню і розвернувся до війська:

  - «Братіє і дружино!» - мовив він сурмовим голосом, не посоромимо нашої зброї, покажемо цим селюкам, де раки зимують! Всі вперед! Тільки труси відсижуються ззаду!»

 Битва була нетривала, але жорстока і кривава. Майже все полоцьке ополчення було безжалісно вирізане, лише княжичам з нечисленним оточенням вдалося вибратися з подвійної пастки. Дани, що вцілили після битви з варягами, прикривали їхній відхід і ледве встигли зачинити міську браму, перед напираючими силами Володимира та Добрині.