Глава 35. У якій йдеться про розмову Ярополка та Свенельда, коли останній оплакує загибель останнього сина, що, як з`ясувалось було на руку Ярополку.

 Вбитий горем Свенельд охопив сиву голову обома руками: «Сину мій, мій меньший сину!» - чулося як стогін з його уст, навіть Ярополка зворушив цей щирий вияв батьківського горя цього сильного сивочолого воїна.

 Він підійшов до нього і обійняв за плечі:

 - «Свенельде, ми покараємо того, хто це зробив! Кляті деревляни сповна заплатять за його смерть!»

 Свенельд підняв свої глибокі сині очі на князя: «Ярополку, ти ще такий молодий, а я вже геть старий, я втомився жити, мені нема для кого і для чого жити! Я - мов той змучений одинокий старий, який лиш чекає, коли боги покличуть його втомлену душу у Валгалу!... Чи може у полянський вирій?… Бадуже… Три мої сини мертві, чи ж варто батькові жити довше за дітей?»

 - «Воєводо, ти лякаєш мене!» - мовив Ярополк стурбовано - «У тебе ще є чарівна онука Лель, а як же вона? Чи ж не ти завжди казав, що Лют - суцільне розчарування, гуляка та повіса, ненадійний баламут, наче зовсім і не твій син?»

 - «Так, Ярополку, казав…» - Свенельд знову підняв свої зболені очі - «Та це не значить, що я його зовсім не любив… бо мої старші сини пішли… я ледве пережив те горе…  а тепер ще й це!»

 - « Свенельде, візьми себе в руки! І йди лаштуй військо до походу, бо тільки добре помстившись ти можеш вгамувати свій біль…» - Ярополк намагався бути переконливим - «Що може зрозуміти цей юнак?» - гірко подумав Свенельд. А вголос вимовив - «Не зважай на мене князю, я вже йду…»

 Коли Свенельд вийшов, щире співчуття мов вітром здуло з обличчя Ярополка - він зовсім не знав Люта, та знав інше, його смерть точно на руку йому, князю :

 - «Все складається надзвичайно добре!» - Думав він - «Тепер, після смерті сина, Свенельд більше нічим зв'язаний, він суворо покарає деревлян і, звичайно, стратить Олега!»

Ярополк не вважав себе жорстоким і меншого брата він десь навіть любив, хоча той завжди був любимцем мами… Та тепер йому думалося, що просто не має вибору і що або зараз, або ніколи… А думку про те, що простодушний Олег не становить йому серйозної загрози він відкинув відразу. Бо будь-які змовники в Києві, невдоволені ним, або його правлінням, обов'язково намагатимуться позбутися його за допомогою брата, щоб посадити потім Олега на його місце… Ця думка дуже і дуже давно вкорінилася в його голові…