Глава 32. У якій йдеться про Люта - наймолодшого Свенельдового сина, Свенельд викликає його в Київ для розмови.

  Лют, наймолодший син воеводи Свенельда, був Олеговим другом змалечку, вони були дуже схожі, хоча Лют і був на п'ять років старшим за Олега. Все ж вони росли разом і були радше як брати, ніж як княжич та його слуга.

 Коли Лют дізнався, що батько викликає його до Києва, то дуже здивувався, бо раніше батько нічого подібного не робив. Після загибелі братів вони багато років зовсім не спілкувалися… Може, щось трапилося з племінницею? Він розпитав посильного, але той нічого не знав.

 - «Дивно…» - подумав Лют, він вже знав, що князь Святослав загинув і ще раз запитав посильного - «А що такого діється в Києві?»

 - «Княгиню Предиславу взято під варту…» - відповів той.

 - «О, це добра звістка» - подумав Лют. Він ніколи не любив цю розпусну чужоземку, що завжди зверхньо ставилася до нього, тому побоювався того, що та може стати регентшею…

 - «Але ж вона Олегова мати!» - майнула в голові думка - «Він має це знати…»

Ніби читаючи його думки посильний вимовив: «Не кажи нічого Олегові, перш ніж поговориш з батьком…»

- «Але ж вона його мати!» - не стримував здивування Лют.

 - «Я лиш посильний, передаю тобі волю воєводи!» - з цими словами посильний вклонився і вийшов геть зі світлиці... Лют залишився наодинці зі своїми думками.

 - «Що ти задумав, батьку?» - подумки питався він. Вони ніколи не були занадто близькими, батько більше любив старших братів, хоробрих і мужніх воїнів, а його вважав хитруном та пройдисвітом… Коли брати загинули, то став невтішним, і всю свою любов і увагу віддав єдиній онучці - Лель.

 - «Скоро ти про все дізнаєшся…» - відповів сам собі Лют і став лаштуватись у дорогу.