Глава 28. В якій розповідається як Святослав та його найближчі воїни прийняли свій останній бій.

Лава здригалася і хиталася, як раз по разу кочовики набігали і вивиргали  на неї міць своїх коней, мечей і стріл, але все ще стояла.

  - «Відходимо браття, відходимо до човнів, Свенельд ось-ось з'явиться, треба протриматися ще трохи!» - говорив Святослав, хоча і сам уже не був так в цьому впевнений. Борислав стояв неподалік від князя, він бачив, що лава з щитів прикриває його, повільно відходячи. Коли лава стала, затиснена човнами і Дніпром з одного боку і печенігами з іншого, Святослав подумки вилаявся:

 - «Свенельде, де ж ти? Зараз саме час вдарити їм у спину! Він дослухався, чи не чутно бува бойового рогу в далині, але крім шуму битви не почув нічого.

 - «Браття, Свенельд вже на підході, задамо цим гадам доброї прочуханки!» - як би сутужно не було, воїни вірили йому, б'ючи мечем об щита вони пішли у свій останній і лютий бій.

 - «Покажемо цим боягузам із чого зроблені руси, поляжемо всі, якщо на те буде воля богів, та не посоромимо нашої зброї!» - пролунав голос Святослава і руси, мов навіжені, кинулися на ворогів. Вони билися, як скажені, на якусь мить вони не тільки зупинили печенігів, а навіть змусили їх трохи відступити. Та їх було вдесятеро меньше і навіть їхній героїзм і відвага не могли тривати вічно... Вони втрачали сили, на місце одного вбитого печеніга ставало п`ятеро і незабаром все було скінчено. Лаву було зламано, окремі групи русів завзято чинили опір, але, як бурхливе море оточує поодинокі острови, так дикі юрбища печенігів поступово затоплювали кожен з них.

 Борислав бився пліч-о-пліч із князем. Навколо них один за одним падали воїни, аж ось вони лишилися самі у колі ворогів, притулившись спина до спини.

 Аж ось бачачи, що його зрадили, а порятунку годі й шукати, князь кидає щит, обома руками стискає меча і відчайдушно кидається у свій останній бій. Залишений без захисту з тилу, Борислав теж біжить уперед, тому що зараз його примарний порятунок тільки у русі, він кидає сокиру і проломлює череп найближчому печенігу, наступному встромляє меча прямо в черево і тут його збивають з ніг. Важка булава розбиває вщент його шолом, та він вже не відчуває ударів, що сипляться з усіх боків на його тіло. Морок і пітьма всеціло огортають його розум…