Витоки 2 Сходження до вершини

Глава 24. Про примирення Ольги з Малушею, та відбуття останньої у родове селище Будутине.

За чотири місяця Ольга остаточно одужала. Від дружини купця, якому  прислуговувала Малуша, Ольга дізналась, що вона вагітна, тому відразу послала за нею:

 - «Чию дитину ти носиш?» - з порога спитала вона Малушу, що сором'язливо м'ялася біля дверей.

 - «Відповідай!» - суворо дивлячись на неї, промовила Ольга.

 - «Вашого сина…» - ледве чутно прошепотіла Малуша.

 - «Це правда? Ти не брешеш мені?» - свердлячи її очима ще раз суворо перепитала Ольга.

  - «В мене не було інших чоловіків…» - донеслося з Малушиних уст.

 - «Я вірю тобі…» - задумливо промовила Ольга, вона підійшла до Малуші та взяла її за руку - «Ти носиш дитину мого сина, ти повинна берегти себе, сідай, поговоримо…»

 Вона посадила Малушу на дубову лавку біля себе і обійняла - не дивлячись ні на що, вона завжди її любила, свою вихованицю і улюбленицю, хоча іноді і дозволяла собі різкість у поводженні з нею. А в душі вона завжди вважала її рівною собі, бо рід деревлянських князів був стародавнім та поважним.

 - «Не хвилюйся, все буде добре, я захищу тебе…» - говорила Ольга переконливо.

 - «Поїдеш у селище Будутине - там родовий маєток твоєї сім'ї, тихе та спокійне місце, народиш дитину там…

  Ольга витирала Малушині сльози, що струмками стікали по її щоках - «Заспокойся, все тепер буде добре, заспокойся…»




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше