Глава 1. У якій розповідається як і що Ольга вчинила з другим та третім посольством деревлян.
Глава 2. У якій описуться Ольжина промова перед людьми, що зібрався на віче та те, як люди її добре сприйняли.
Глава 3. Про те, як Ольга обіцяла деревлянам мир, та знову обдурила їх, і про Ростислава, як це вплинуло на його подальшу долю…
Глава 4. У якій оповідається про князя Святослава, його відносини з матір`ю та про те, що це зовсім не вплинуло на нинішній стан речей.
Глава 5. Про поранення князя та його невтішні розмірковування про події минулої війни у хворобливому маренні.
Глава 6. У якій оповідається про Воїка, людину, якій Києв зобов`язаний своїм порятунком, його непросту долю та інші трагічні події.
Глава 7. У якій йдеться про Воїкове полонення, та недооцінку печенігами Воїкових можливостей.
Глава 8. У якій Воїк тікає від переслідувачів та рятує уявну Доброславу.
Глава 9. У якій детально описується, що саме і як сподвигло Воїка на порятунок Києва і розказується про його героїчну загибель.
Глава 10. Про головних героїв Борислава та Преслави, розповідається про їхнє щасливе до того життя та те, що його назавжди змінило.
Глава 11. У якій Альмод обіцяє вилікувати Преславу і, зрештою, робить це, хоча ціна за її одужання завелика…
Глава 12. У якій Алмод та Вермуд-Борислав приєднуються до Святославового війська, розгром руського війська при Доростолі.
Глава 13. У якій візантійський імператор Іоанн Цимісхій торжествує та планує свої подальші дії.
Глава 14. У якій розповідається про Іоанна Цимісхія, якою людиною та правителем він був.
Глава 15. У якій відбувається зустріч між Іоанном Цимісхієм та князем Святославом.
Глава 16. У якій відбувається вихід руського війська з Болгарії.
Глава 17. У якій розповідається про Ростислава, про його душевні муки, та те, як він постраждав за свою віру та переконання.
Глава 18. У якій розповідається, як завдяки священнику-греку, Ростиславові вдалося пережити своє тяжке поранення.
Глава 19. У якій розповідається про віщий сон Ростислава.
Глава 20. У якій розповідається про те, як Ростислав прийняв найважливіше рішення у свому житті.
Глава 21. У якій розповідається про розмову воєводи Свенельда та Кнута, що відбулася на не надто дружніх тонах.
Глава 22. У якій князь Святослав, сидячи під дніпровським порогом, думає про майбутнє, а також згадує минуле, Малушу, та все що в них було.
Глава 23. Про образу князівни Предислави та те, як вона мерщій побігла скаржитись на Малушу Ользі, та що з цього вийшло.
Глава 24. Про примирення Ольги з Малушею, та відбуття останньої у родове селище Будутине.
Глава 25. У якій Предислава разом зі спільником Кнутом задумує позбутися князя Святослава.
Глава 26. У якій розповідається про Кнутову зустріч з каганом Курею, та що на ній було вирішено.
Глава 27. У якій розповідається як саме виконав Свенельд свою частину угоди.
Глава 28. В якій розповідається як Святослав та його найближчі воїни прийняли свій останній бій.
Глава 29. В якій розповідається про останні хвилини та загибель князя Святослава.
Глава 30. Про опритомнення Борислава у печенізькому таборі, «турботу» про нього божевільної Акне а також «випадкову» її загибель та втечу Борислава.
Глава 31. Про спробу Предислави змовитись зі Свенельдом та захопити владу та про втручання Ярополка, що швидко поставив мати «на своє місце».
Глава 32. У якій йдеться про Люта - наймолодшого Свенельдового сина, Свенельд викликає його в Київ для розмови.
Глава 33. У якій йдеться про повернення Люта з Києва після розмови з батьком.
Глава 34. У якій йдеться про хитрий задум Люта та про те, що йому не судилося здійнитись через його передчасну загибель.
Глава 35. У якій йдеться про розмову Ярополка та Свенельда, коли останній оплакує загибель останнього сина, що, як з`ясувалось було на руку Ярополку.
Глава 36. У якій розповідається про похід Ярополка до Вручія, загибель Олега та остаточне приборкання деревлян.
Глава 37. У якій оповідання переноситься до Скандинавії, де молодий княжич Володимир намагається заручитися підтримкою місцевих варягів.
Глава 38. У якій Володимир з військом повертається на Русь.
Глава 39. У якій вирішується сватання Володимира до Рогніди, у необхідності якого Добриня гаряче переконує племінника.
Глава 40. У якій Добриня сватає Рогніду та натомість отримує гарбуза.
Глава 41. У якій Добриня з племінником розгадують підступний Рогволодів план та завдають поразки його війську.
Глава 42. У якій Рогволод висловлює сподівання на міцні мури Полоцька.
Глава 43. З якої видно, що Рогволодові сподівання не справдилися, і ця помилка коштувала життя йому, його сім`ї та свободи його дочці.
Глава 44 Битва лютує і розплата за пиху настає
Глава 45. В якій Добриня з Володимиром вже придивляються до Києва
Глава 46 Воєвода Блуд заспокоює Ярополка пустими нещирими балачками.
Глава 47 В якій Блуд таки зміг вмовити Ярополка втекти з Києва, що в подальшому коштувало йому життя.
Глава 48. У якій київські люди вирішують – «як покинув нас у такій скруті, то негідний вже нами княжити!»
Глава 49. У якій розповідається про подальше Блудове обдурення легковірного князя та чому саме Блуд все це все робив.
Глава 50. Про Гориславу – позашлюбну Блудову доньку, через трагічну загибель якої Блуд все це і робив, з подальшою смертю Ярополка.
Глава 51. У якій мовиться про похорон Ярополка та про нову проблему для Володимира – бунт варягів.
Глава 52. Про те як сміливо Володимир розібрався з варягами та про віче, де він одноголосно був проголошений великим київським князем.
Текст
headset
Аудіо
У вас з'явилася можливість прослуховувати аудіо цієї книги. Для прослуховування скористайтеся перемикачем між текстом й аудіо.
ОК
Глава 24. Про примирення Ольги з Малушею, та відбуття останньої у родове селище Будутине.
За чотири місяця Ольга остаточно одужала. Від дружини купця, якому прислуговувала Малуша, Ольга дізналась, що вона вагітна, тому відразу послала за нею:
- «Чию дитину ти носиш?» - з порога спитала вона Малушу, що сором'язливо м'ялася біля дверей.
- «Відповідай!» - суворо дивлячись на неї, промовила Ольга.
- «Вашого сина…» - ледве чутно прошепотіла Малуша.
- «Це правда? Ти не брешеш мені?» - свердлячи її очима ще раз суворо перепитала Ольга.
- «В мене не було інших чоловіків…» - донеслося з Малушиних уст.
- «Я вірю тобі…» - задумливо промовила Ольга, вона підійшла до Малуші та взяла її за руку - «Ти носиш дитину мого сина, ти повинна берегти себе, сідай, поговоримо…»
Вона посадила Малушу на дубову лавку біля себе і обійняла - не дивлячись ні на що, вона завжди її любила, свою вихованицю і улюбленицю, хоча іноді і дозволяла собі різкість у поводженні з нею. А в душі вона завжди вважала її рівною собі, бо рід деревлянських князів був стародавнім та поважним.
- «Не хвилюйся, все буде добре, я захищу тебе…» - говорила Ольга переконливо.
- «Поїдеш у селище Будутине - там родовий маєток твоєї сім'ї, тихе та спокійне місце, народиш дитину там…
Ольга витирала Малушині сльози, що струмками стікали по її щоках - «Заспокойся, все тепер буде добре, заспокойся…»
