Глава 7. У якій йдеться про Воїкове полонення, та недооцінку печенігами Воїкових можливостей.

Після того, як Войк отримав безліч ударів в обличчя кулаками та живіт печенізьким щитом, його прив’язали до коня, Доброславу прив’язали, до іншого. Вона практично втратила розум від неосяжного горя, невпинно голосила, нестримно ридала, а потім почала вити.

 Печеніг, який сидів на коні, до якого її прив’язали, вибрав момент та зацідив їй межі очі кулаком:

 - «Заткнися ти, стерво!» - процідив він крізь зуби - «Бо буде тобі те, що й твоєму братові!»

Доброслава впала на коліна, та печеніг крім того ще й потягнув мотузку, якою вона була прив’язана до коня, і вона впала обличчям у  липку багнюку. А кінь тим часом побіг і деякий час ще тягнув її за собою, геть викачавши у багні її обличчя, одяг та коси, вона трохи не захлинулась, перш ніж змогла підвестися і, стогнучи, поволі пішла слідом за конем. Процесія складався з п'ятдесяти печенігів і майже сотні в’язнів і вона повільно тяглася вперед. 

Увечері вони вийшли на берег Десни. Табір печенігів був по той бік річки, щоб не дати можливість будь-якому переслідувачу, якщо такі трапляться, заскочити їх зненацька. 

Біля берега були плоти, прив’язані до дерев, щоб їх не забрало водою.  Бранців зі зв'язаними руками загнали на плоти, а Воїк отримав ще один удар у обличчя для кращого розуміння того, що зараз потрібно робити.  Коли пліт був на середині річки, Воїк несподівано для всіх і для себе стрибнув у воду.

Печеніги зовсім не чекали, що хтось зі зв`язаними руками, до півсмерті побитий, може утнути щось подібне. Вони спершу розгубились, та швидко приїхали до тями.

 - «Клятий вилупок!» - почулися їхні оскаженілі вигуки - вони накрили щільним градом стріл те місце, та навколо нього, де Воїк стрибнув. Але пройшли хвилини, потім десятки хвилин, та він так і не з`являвся над водою. Печеніги зачекали ще якийсь час, щоб впевнившись, що Воїка ніде немає, та зробили висновок, що їхні стріли таки дістали його. Думка про те, що побита до півсмерті, втомлена людина, яка ледь переставляє ноги, до того ж зі зв`язаними руками, може подолати холодну і сильну деснянську течію, навіть не спадала їм на думку. А даремно.