XII. СУФЕТ МАКДАУЕЛ

– Нетто, мені не віриться, що ми очікуємо його з ініціації. Невже він нарешті стане тим ким мав стати давно.

Простора, світла кімната з мінімальною  кількістю меблів, вікна якої виходять на неймовірні гірські вершини. Кейла стояла та мрійливо посміхаючись дивилася через вікно, де у внутрішньому дворику Рой грав у м'яч з її небогою.

– Я так хвилююся, ніби це якось вплине на наше життя.

– Так і є. Тепер ти дружина Суфета Макдауела, не лише матір природно народженої іморталіс і нащадок Праматері. 

– І що це означає для нас?

– Він швидше за все рано, чи пізно передасть управління фермами та працюватиме у Саміті Вічності поруч із Мізері, як давно було задумано.

– Мізері працює у Штатах.

– Він часто відвідує головний штаб у Швейцарії, але дійсно штаб у Штатах його основне місце дислокації.

– Ох, не думаю, що Ґаб довірить комусь чужому догляд за його любими вовками. Ти не бажаєш, Рой корінням вріс у ресторанний бізнес. Хто ж ще?

– Містер Пойт знає майже все про фермерство. Ґаб довіряє йому, як собі.

– Про них з Ейпріл я чомусь не подумала. Дійсно Бенджамін, мов його старший брат. Певно кращого кандидата на роль управителя фермами й годі шукати. Та чи зможе ця парочка один без одного? До того хорошу нову охорону не так легко знайти.

– Зовсім не легко. Та я не про те. Думаю, що містер Пойт певно буде особистим помічником Карієта. Ґаб обмовився, що меншому потрібний надійний охоронець, який не дасть йому звернути з вірного шляху і зможе дати прочуханки у разі потреби.

– І Ґаба сповістити, нічого не приховавши.

– Отож. Брат хоче вводити Карієта у сімейну справу.

– Не знала про це, але бачила що крига почала танути. Ґаб більше не шаленіє при згадці про нього. Як він, до речі?

– Саміт скоро зніме з нього нагляд. Навернення пройшло не повністю. Вони зуміли зцілити його від тієї бридоти, що вколов Дікенс. Карієт майже повністю став колишнім. 

– Голод минув?

– Частково залишився, ще кілька місяців варто зачекати.

Нетта поправила комір рудої сукні-сафарі та зазирнула у вікно.

– Не віриться, що вона вже така доросла. Пройшло якихось пів року, а вона вже м'яч пробує ганяти з Роєм.

Білокуре, довговолосе дівча у пишній, квітчастій сукні й з таким самим бантом на потилиці незграбно відбила дитячий м'ячик, мало не сівши у траву. Жінки посміялися, коли Рой розгублено побіг до напарниці, обдивляючись її з усіх боків.

– Який відповідальний дядечко, – зауважила матір.

– Він дуже прив'язався до неї. Не знаю, як ми будемо без вас, коли ви повністю переїдете з Ріверпорта.

– Може Ґаб ще передумає.

– Не думаю. Те що Тіана помилувати, не дає можливості спати спокійно. Той підлий лис лиш вдає розуміння й покірність. Він не пробачить нам смерті Берні.

– Тоді ми всі у небезпеці. Може переїдете з нами?

– Три людини легше заховати ніж п'ятьох. До того Рой ніколи не погодиться жити у сільській місцевості. Ресторан там нікому не потрібний.

– Це дійсно так. Я теж не у захваті, якщо відверто. Але протистояти твоєму братові, то марна справа.

– Безпека Аббі, от що керує ним. Ти ж бачиш, на що він пішов заради неї. Суфети вмовляли його понад двохсот років приєднатися до них, а він все ухилявся. Бувши «Siorai», започаткувавши все з нуля, він не став частиною дітища, в яке вклався інтелектуально та фінансово віками.

– Він бувши ким? 

Кейла посміхнулася:

– «Siorai», з ірландського перекладається як «вічний». Так охрестила їх шестірку Мелані, але через специфіку вимови поняття не використовується.  Довго не могла правильно навчитися вимовляти. Ґабріель помітно сумує, коли так його називають, тому не згадуй про це при ньому. Мелані замінила йому біологічну матір та прищепила любов до медицини. Брат досі згадує її з теплотою і живим болем.

– Я помітила це, коли він розповідав про неї.

– Ти вже вигадала, що скажеш своїм батькам стосовно переїзду?

– О, Кей, це надто складно. Вони ледве оговталися після звістки про одруження і удочеріння Абіґель. Я ледве приховала її вік. Доки я їх познайомлю з онукою, їй уже буде... Скільки їй буде? А якщо ми затримаємося і вона зовсім подорослішає? Доросла онучка буде для них шоком.

– Даремно ти так. Навпаки краще, щоб вона максимально виросла. Ти сама подумай, на різдвяні гостини їй шість, а на літні канікули вона на пів голови вище і на два роки зовні доросліша.

– Про це я не подумала. Вона дійсно помітно росте. Аж шкода. Я не встигаю насолодитися її дитинством. За людськими мірками їй уже приблизно два роки.

За вікном жінки побачили Ґабріеля у компанії молодого, красивого, але дещо похмуро одягненого чоловіка. Чорне пальто з легкої тканини, глибокий капюшон від якого покривав голову та злегка спадав на плечі, робив образ надто виразним та максимально контрастним на фоні сонячної днини. Сам Макдауел теж накинув на голову капюшон асиметричної дивакуватої кофти, з-під якої на груди звисали довгі, хвилясті пасма. Чоловіки привіталися з Роєм і усміхнений татко узяв на руки дівча, яке прискіпливо розглядало невідомого гостя.