***

– Що це? – Ґабріель стривожено глянув у наляканий, але усміхнений погляд брата.

– Дікенс щось вколов під час бійки. Підозрюю, що це його розробка, яка мала замінити «Віте». Молю, допоможи прибрати це з мого тіла.

– Що ти відчуваєш?

– Доволі дивну енергійність та внутрішню активність. Я зцілився буквально відразу, тому й зник, злякавшись. Мені хотілося рватися у бій, кудись бігти, стрибати, почати сварку з кимось. Це все моя стихія, але в гіперперебільшеному форматі.

– Ґабріелю, ви ще довго збираєтеся тут…? О, чорт! – лікар підійшов до хлопця і рукою притиснув місце проколу. – Запалення м'язової тканини. Ця зараза повільно шириться твоїм тілом, змінюючи структуру клітин. Але я раніше такого не зустрічав, що це за бридота?

– Дікенс, – буркнув Ґаб.

– Я бачив на власні очі, як діє його псевдо «Вітеріс», але він діяв інакше. Це щось інше, щось, що змінює клітинну будову організму. Це дуже схоже на процеси, які відбуваються у тілі іморталіс під час прийняття крові міченої, але не у передчасному віці.

– Що ти маєш на увазі?

– Його клітини відмирають, замінюючись якимись атиповими. Він перестає бути людиною. Очевидно той чортяка таки змінив рецептуру. Що він міг дістати на твоїй фермі?

– Окрім вовків там немає нічого цінного.

– Нічого цінного, окрім могили Елізабет, Ґабе, – Карієт схопився за голову та налякано поглянув в очі старшому побратиму. – Кістки міченої, не кров. Я новий піддослідний.

– Та-ак, на двох мене не вистачить. Але скажу, що про це варто негайно сповістити у Саміт. Подзвони відразу Суфету Мізері, Ґабріелю, він тямить у таких тонкощах. Карієт повільно мутує у щось поки незрозуміле моїм очам.

– Бернарде, ми можемо вилікувати його? – обличчя Макдауела охопила тривога.

– Ми? Я хоч і Ветеріс, хоч і лікар, але не чарівник. Єдине, що можемо спробувати це зцілити його кров’ю міченої, але пропонувати подібне сторічці я не маю права, як і проводити вливання.

– А я можу ризикнути? Брати давно чекають моєї посвяти. Я прийму сан, вони зрозуміють обставини.

– Він надто молодий, йому лише сто дев’ять. Наслідки такого рішення можуть бути дуже сумнівні. Але фактично, якщо я свідчитиму, що стан його був критичний, а мічена вже перебувала на межі життя та смерті ми можемо спробувати цю аферу. Та маєш бути готовим до всіх можливих варіантів розвитку подій.

– Бернарде, ти нам потрібен, пацієнтка втратила свідомість, – до них зайшла темношкіра жінка у білому халаті з забраним у тугий пучок волоссям.

– Так, Лів, ми йдемо. Карієте, на всякий випадок залишайся тут. Ми не знаємо, як проявить себе препарат у тобі наступної миті.

Крик Кейли змусив усіх податися на перший поверх. Закривавлена Нетта притискала подругу по підлоги й тихо ревіла над нею, мов звір.

– Нетто! – тихо мовив Ґаб. – Слухай лише мій голос, мене і більше нікого. Відпусти її!

На що дівчина різко повернулася і накинулася на коханого з криком:

– Це ти, ти зробив із мене монстра. Ти підіслав робітників убити мене.

– Кого? Ейпріл? Що ти зробила з місис Пойт?

– Те що вона не зробила зі мною.

Кейла трималася за шию і хрипло мовила:

– Вона хотіла набрати її крові, за моєю вказівкою, доки я мила руки перед пологами. Але Нетта зловила її біля вхідних дверей та буквально розірвала її руки на шматки, після чого повернулася до мене.

– Нащо вам моя кров? – ревла вагітна.

– Чорт, Нетто, твоя кров, дійсно нам потрібна, але не уся, не бійся, – спокійно мовив лікар Освальд, присідаючи біля неї та Макдауела. – Вона може порятувати життя Ґабріеля та Карієта. Лише два шприци врятують їх двох. Ти зараз сама не своя, тому слухай мене уважно. Мені потрібно два шприци твоєї крові, ні більше, ні менше.

– Нащо? – дівчина слухала, але все ще тримала Ґаба у лежачому стані.

– Ще нікому не вдавалося покласти цього красеня на лопатки. А тобі вдалося, бо такою могутньою робить тебе його кохання та дитина у тобі. Він цілісно залежить від тебе. Ін'єкція твоєї крові позбавить його залежності, якою він хворіє багато століть, а Карієта вилікує від мутації.

– Мутації?

– Мене уколов чимось Дікенс, – молодик показав своє передпліччя, пляма на якому уже поповзла нижче на руку та підбиралася до серця.

– Нащо ти спустився? – лікар був незадоволений, але сварити непокірного не став.

– Моя кров може допомогти?

– Я розповім тобі усе, присягаюсь, але спершу врятуй Карієта, – попросив Ґабріель, узявши їх за руки.

– Ти використовував мене весь цей час? Тобі потрібна була лише моя кров?

– Ні, я мав захищати тебе від таких як Дікенс. Це моя робота та обов'язок з яким я не впорався. Провалив завдання, закохавшись у ту, яку мав оберігати від собі подібних.

– То хто ви на біса такі?

Дівчина не дочекавшись відповіді впала зверху на чоловіка та звилася від різкого болю у попереку.