***

– Притомна, але як бачиш, – Ґабріель показав брату добряче округлий животик коханої.

– Лікар Освальд сказав, що вона носить під серцем твою дитину, але як таке можливо?

– Вона остання з роду праматері. Про це сповістив Суфет Аллен. Її прихід очікували у Саміті. Як так вийшло? Питання до природи не до мене.

– Дитина народиться такою як матір?

– Про що ви говорите? Я не розумію – втрутилась Нетта, але відразу перейшла на крик від болю, змусивши забігти до спальні Кейлу разом зі стурбованим лікарем, який заявив:

– Ґабріелю, ти маєш не так багато часу, щоб прийняти рішення. Дитина народиться певно передчасно.

Породілля витріщила очі від подиву, але її увагу відвернули води, що намочили всю постіль під нею.

– Що діється? – оглядаючи ліжко.

– Кейло, підготуй стіл у столовій. Карієте, принеси нам подвійну дозу «Віте», і зателефонуй Ліф, хай привезе все необхідне для пологів. Ґабріелю, накажи служниці приготувати чисті рушники та теплу воду. У нас максимум пів години часу.

– Хіба так швидко діти народжуються? Що у мені? Дайте відповідь! – гнівно запитала Нетта хапаючи Ґаба за горловину светра.

– У Вас швидкоплинні пологи. Надмірна знервованість лише провокує їх, – спокійно мовив лікар, знімаючи окуляри. – Дихайте глибоко, намагайтеся заспокоїтися.

– Як за два місяці я можу народжувати? Що це діється, трясця вашій матері, – біль у низу живота раптово скував можливість вільно дихати.

– Ви все дізнаєтеся після пологів. Зовсім скоро дитина явиться на цей світ. Нетто, відпустіть Ґабріеля, – стишений голос лікаря змусив її підкоритися його волі та поринути у дивний стан майже дрімоти. – Зараз ти повільно спустишся з нами у низ та виконуватимеш кожну мою вказівку. Кивни, коли зрозуміла мене.

Чергова перейма розірвала тишу будинку новим криком, але перед нею дівчина встигла дати погоджувальну відповідь лікареві.

– Ґабріелю, час спливає. Подумай добре, що робитимеш. І про відбір її крові для себе теж, – буркнув Освальд.

– Але я так мріяв про її старість.

– Все готово, господарю, – у кімнату вбігла місис Пойт.

– Дякую, Ейпріл. Ми зараз йдемо.

– Ґабріелю, вона вже не зовсім у гарному стані. Ти ж знаєш, що від мого погляду не приховати нічого. Її тіло тримається на тих крихтах еліксиру, що є у її крові. Але фізіологічно відновитися воно зможе лише з повною дозою, якщо не буде запізно, а час не на нашому боці. Це треба робити уже.

– Може ми можемо спробувати щось інше?

Дівчина звилася від болю, її живіт мов сколихнуло хвилею.

– Її тіло не витримає пологів, мені шкода.

– Лікарю Освальд, Лів уже в дорозі, – мовив Карієт, забігаючи у кімнату. Дивлячись на названого брата він стишено запитав: – Ти зробиш це, брате? Спробуєш навернути її?

– Ти нащо повернувся?

– Вибачте панове, я поведу нашу матусю у низ, а ви швидко вирішуйте свої питання та спускайтеся. Ґабріелю, май на увазі, часу дійсно обмаль.

Дівчина мовчки вийшла з лікарем із кімнати, обійнявши його за шию.

– Ти переспав з моєю жінкою. Чого тобі ще треба?

– Я закохався, бажаючи її з першого погляду. Це немов цунамі, я не знаю як боротися з цим.

– Ти й Елізабет...

– Вона була моєю помилкою.

– Помилкою? Я попереджував, що через мою кров у тобі ти обиратимеш тих кого і я. Нащо ти повернувся у Ріверпорт?

– Дікенс зателефонував та сповістив про нову пасію з якою ти крутиш роман. Я приїхав поновити запас еліксиру і заодно глянути на смертну, якою виявилася мічена.

– Ти відчув наше злиття?

– Ти певно мав запитати, чи я йому сказав про неї? Ні, не я. Коли я приїхав Берні вже знав про неї напевно більше за тебе, і про мітку також. Він хотів шантажувати тебе і нагадав мені про борг. Вдаючи початок погашення якого я потрапив у її полон, як і ти. У мене виник план викрасти її та заховати від усього світу, а з часом якось її навернути.

– Ти хоч розумів наслідки свого бездумства? Ти ж знаєш, що ще жодна мічена не була навернута. Результат був би доволі трагічним. Ти хотів скористатися нею задля забави?

– Я розумів ким вона тобі є, але мої почуття…

– Мої почуття, у мене виник план, я хотів навернути. А її ти запитав? – Ґаб миттєво ухопив молодика за груди та за кілька секунд уже втискав його у стіну.

– А ти питав?

– Злиття безконтрольний процес, якому я намагався доволі довго впиратися. Я готовий хоч зараз принести на жертовник свої почуття, нести муки суму та нерозділеного кохання, аби вона прожила нормальне життя.

– Ти сильніший, ніж я. Мені очі затуляють власні потреби.

– Ти…

Крик дівчини зупинив кулак Макдауела, який уже був готовий нанести удар по обличчю названого брата.

– Пробач мені, молю тебе пробач і допоможи. Я відплатив тобі поганою монетою за це прекрасне життя, а зараз прошу знову врятувати мене.