***

– Де те стерво, Макдауел? – кинув Дікенс викидаючи під ноги сигару та демонстративно затоптуючи її. – Що з нею не так? Ти навернув її? Чи твоє невдячне щеня, яке варто було залишити гнити із рештою?

Очі Карієта спалахнули гнівними вогнями. Він щосекунди був готовий накинутися й відповідати фізично на образу, але Ґабріель умисно перегородив його шлях своєю спиною і рукою ухопив його правицю.

– Це не твого розуму справи, Дікенсе. Карієт під моєю опікою та відповідальністю, за своїм сином слідкуй.

– Тіан доволі самостійний та не створює клопоту, як оце непорозуміння. Він завинив мені чималу суму.

Ґаб повернувся до названого брата спокійно мовивши:

– Ти обіцяв повернути йому борг.

– Я не встиг.

– Звичайно не встиг, – чоловік зневажливо сплюнув та посміхнувся. – Хіба сімдесят з гаком років тобі вистачило?

– Чого тобі треба, Берні – мовив Рой, при цьому непомітно натискаючи на кнопку мобільного, що вже був схований у кишені куртки.

– Мічену звичайно. Я заплатив за неї дуже давно і чимало. Але якщо твій друг зіпсував товар, я хочу його крові для погашення домовленості з членом його родини, та завершення своєї розробки.

– Ти не можеш вимагати що-небудь у синів праматері, як і полювати на мічених, – буквально проричав Кларсон, стискаючи кулак вільної руки до оніміння. – Ти хоч і Веретіс, але до трьохсот п’ятдесяти ще треба дожити, бро.

– Був би Макдауел Суфетом, то справа інша. Я б може навіть трохи і прихилявся перед ним, але ж він правильний у нас. Я дам свободу усім іморталіс. Я дам волю бранцям вашого нікчемного «Віте».

– Нашого? – зневажлива посмішка Ґабріеля викликала гнів на обличчі противника. – А ти вже не потребуєш дози? Я лише спадкоємець, який продовжує справу нашої праматері. Можу й не виготовляти більше, але що тоді буде з нашим поріддям?

– А ти, що робитимеш ти, ненормальний праведнику? Ти ж теж досі залежний. Чи ця дівка тобі потрібна для особистого спожитку. То не жлобся, поділися.

– Що робитиму я? Куплю будиночок десь в горах і стріну останні дні поруч з родиною та коханою жінкою.

– Дурень, ти конатимеш у конвульсіях і зватимеш смерть, мов матір рідну. На це ти хочеш проміняти вічність?

– Це вже тебе не обходить. У будь-якому випадку, ти не досягнув дозволеного віку на пиття міченої крові, тому прийми пораду і облиш цю провальну ідею. Саміт не пробачить такого порушення Законів Вічності.

– У вашому любому Саміті сидять одні бовдури. Хто дав право Першим Ветеріс вирішувати за весь вид?

– Саміт давно розширився мудрими Ветеріс та Алтітудо. Мудрість, їх ясний розум, от що дає суфетам всі права.

– Ти завжди був зарозумілим ідіотом. За що тільки праматір прийняла тебе за сина?

– Те саме питання до твоєї. За що вона навернула тебе? За що дарувала життя? Ти підлий та нікчемний покидьок, який ніколи не думав про наслідки.

– Зате тоді я самотужки домігся того чого бажав, і будь певен, досягну знову. Взяти дівку, хлопці, годі балачок! – скомандував Дікенс.

Трійця захисників міченої кинулися у бій. Ґабріель та Рой були щасливими носіями надлюдської швидкості, а Макдауел ще і сили, що дозволяло ефективно оборонятися. А от Карієт отримав в дар від вічності спроможність зваблювання, хтивість та неймовірну тілесну вроду. «Віте» мало спроможність виводити людські принади на п’єдестал, та нарощувати їх до стану неприродних, як і добряче підкреслювало недоліки. Бездоганності не знає навіть вічність, яка очевидно нічого більшого в цьому зухвальцеві не знайшла, як безстрашність і врода. Карієт рванув у бій першим та стрімголов подався до Дікенса, але шлях йому перекрив Тіан з широкою, зверхньою посмішкою. Непоміченою тінню, невидимим вітром він завжди був десь неподалік від батька і проаналізувавши ситуацію з'явився, коли та того потребувала. Неперевершений стратег, непомітний, швидкий нишпорка та володар холодної, аристократичної вроди легко встромив ніж у груди гарячому, нерозсудливому молодикові, який відразу пав до його ніг.

– Тату, я ж казав, що ця гнида повзатиме біля твоїх ніг.

– Забери дівку з авто. Я чекатиму вас як домовлялися, – старший Дікенс був готовий вже йти. – Тут більше нічого робити.

– Цих бритоголових лишимо тут? Усіх?

– Так кажеш, синку, ніби у нас мало охорони. Хай ці двоє розважаться, мій дарунок їм. Ми ж колись непогано ладнали, а я дбаю про своїх друзів, – масна, широка посмішка поселилася на обличчі приблизно сорокарічного чоловіка, який чимдуж ударив Карієта ногою у живіт, від чого той голосно зойкнув.

Тим часом Рой та Ґабріель боронили авто і помітивши Тіана переглянулися. Ґаб блискавично кинувся на новоприбулого, але той обійшовши його маневр кинувся до авто, застигнувши на пів дороги.

Запобігти подальшому розгортанню розпочатої бійки допомогли вісім чоловіків з татуюванням у формі спіралі закрученої проти годинникової стрілки на наголо вибритій, лівій скроні, одягнені у доволі дивний, темний одяг. Здавалося, що вони щойно зійшли з подіуму якогось модного показу, де сувора чорна матерія поєднана зі шкірою вигідно підкреслювалася суворістю прямого крою силуетів та розбавлялася сміливими акцентами форм. Вони єдиним поглядом зупинили усіх розгарячілих чоловіків. При чому зупинка єдиним поглядом відбулася у буквальному розумінні.