IX. Карієт

Вийти на зв'язок із ймовірним братом Ґабріеля не вдавалося протягом кількох тижнів. Він ігнорував всі її повідомлення, тому виходу не залишалося, як піти напролом. Одного дня, доки Ґаб був відсутнім, Нетті нарешті вдалося вмовити Кейлу відвезти її додому. Не скористатися таким шансом, хоч і дуже ризикованим, вона не могла. Після примирення з містером сталева воля знову провокувати його зовсім не хотілося, але жага правди була сильнішою. Кохання палало у її грудях на рівних з протилежними йому почуттями: недовірою, страхом, сотнями здогадок складених з нелогічних висловів його родини, уривків недомовлених слів, дивних переглядин.

Переступивши через відданість та відчуття провини Стоун відправила свою домашню адресу потенційному молодшому Макдауелу, про якого у всесвітній павутинні інтернету і слова не було. Ідея з відвідуванням власної квартири зовсім не сподобалася Кейлі, яка запросила з ними свого, на той момент, офіційного нареченого, Роя.

– Це не розсудливо. Ґаб мені голову відірве, – буркотів чоловік, сівши на заднє пасажирське сидіння у машину нареченої. Кларсон відразу узявся нервово поправляти бездоганну зачіску.

– Я не можу її відмовити від цієї затії. Ти ж знаєш яка вона вперта.

– Ще й мене витягли. Ми тільки знайшли спільну мову з вашим захисником, а тут така диверсія.

– Хочу узяти деякі речі.

– Ніби Ґабріель не може купити все необхідне.

Рой поглянув на неї з очевидним батьківським роздратуванням, якось зовсім не як колись. З його погляду зник вогонь, іскри, які раніше згладжували стосунки між ними.

– Я хочу додому.

– Ви мене у могилу заженете. Ми підемо з тобою.

– Ні, Рою! Я піду сама.

– Ще чого? – водій швидко загальмувала, мало не врізавшись у машину попереду. – Не дратуй мене. Сама знаєш, що там на тебе можуть очікувати.

– То я тебе вже дратую? – Нетта театрально образилася. – Здається, я дратую усіх членів вашої родини. Тільки не розумію, чому ви мене тоді так опікаєте?

– Ґабріель піклується про тебе, бо ти його обраниця, а я полюбила тебе мов сестру. Ти зараз ображаєш наші почуття, – без посмішки відповіла білявка.

– Хай там як, я не боюсь бути у себе дома.

– Припиніть спір! – втрутився Рой. – Я розумію тебе, Нетто, чесно. Тому зробимо наступним чином: ми перевіримо квартиру і залишимо тебе на годину. Але якщо ти не повернешся в авто за цей час ми прийдемо у гості.

– На дві години. Мінімум.

– Що ти там, на біса, брати зібралася? – Рой придивлявся в її обличчя, на що дівчина відвернулася, наче не помітила того.

– Я хоч каву можу випити у своїй кухні?

– Чорт! Добре, але пиши повідомлення кожні пів години: «Я у нормі». Пропустивши, ми прийдемо.

– Хай так. Домовилися, татусю, – сумно втупившись у лобове скло Нетта дивилася на сотні пішоходів і водіїв, які жили таким же вільним життям, яким колись жила вона сама.

 – «Кохання в обмін на позбавлення свободи вибору. Хіба про це я мріяла?»

– Така ціна його любові, люба, – мовила Кейла, мов почула її думки, – але й це колись мене. Ти не будеш завжди ховатися. Обіцяю.

– Швидше б уже.

По прибуттю зробили як домовлялися. Господарка відразу помітила, що у квартирі побував хтось сторонній, але промовчала, щоб здихатися прискіпливих охоронців. Як тільки голубки покинули дім у вхідні двері делікатно постукали. На порозі стояв Карієт, із зацікавленим поглядом, все тією ж загадковою усмішкою на обличчі. Молодик був одягнений у розстібнуте, довге, чорне пальто, чорний полувер та темні джинси. Його мармурова, бліда шкіра неймовірно контрастувала з природною яскравістю губ та рудими спалахами на темному волоссі від штучного освітлення у коридорі. Нетта не відразу повернула собі мову, щоб бодай привітатися. Гість теж не спішив говорити, лиш посміхався і давав змогу любуватися собою. Він знав, яке враження справляє на жінок, тому вправно користувався цим й давав панянкам час на милування ним.

– Привіт! – нарешті мовила, жестом запрошуючи красеня у дім.

Сьогодні він здавався ще прекраснішим та якось неприродно, надто пропорційно складеним. Він був просто досконалим в естетичному плані.

– Привіт, Нетто Стоун. Я вже було думав ти не зможеш відірватися від тих двох. Давно вони за ручки ходять?

– Не дуже. Ти стежив за нами?

– Скажімо інакше, я робив те вимушено, очікуючи на твоє прибуття, – скидаючи пальто та неохайно кидаючи його на яскраво-синій диван, який стояв посеред вітальні. – Альянс Макдауелів та Кларсонів дуже вигідний. Браво їм обом, що відкинули чвари та пішли на таку угоду. Кей теж молодець, що погодилася.

– Вона кохає його, тому знаєш, це не наша справа. Хай єднаються.

– Достойна позиція.

– Дякую, що прийшов. Я сумнівалася, що ти прочитав повідомлення.

– Словом, мені цікаво нащо я тут? – безцеремонно побрівши до кухні Карієт зазирнув у холодильник та взяв яблуко.

– Де ти його узяв? Там не було фруктів.