I. Геркулес

Осіння ніч перейшла за північ. Зриваючи нещодавно пожовтіле листя вона доволі немилостиво дихала прохолодою, пахла пряністю і майбутньою грозою. Позолочені крони дерев, що у світлі нічних ліхтарів й легкої туманності виглядали таємниче та чарівно, привернули увагу стрункої дівчини середнього зросту, яка швидко перебираючи ногами у напівтемряві розмовляла по телефону.

Студентка фаху журналістики поверталася зі зміни у місцевому ресторані, де працювала після занять, обравши коротший шлях додому через вулицю вздовж місцевого парку. Нетта рідко затримувалася так допізна, але саме сьогодні у закладі був повний аншлаг. Вирішивши не викликати таксі, а трохи помилуватися нічними, сонними вуличками, вона піддалася легковажному рішенню й рушила пішки.

– Карло, я не зустрічаюсь із чоловіками старшими за мене більше ніж на п'ять років, – сміючись у слухавку мовила Нетта, розправляючи своє довжелезне, темне волосся.

– Ти після того козла взагалі ні з ким навіть у кіно не виходиш.

– З тобою виходжу.

– Давай не будемо. Ти ж чудово розумієш про що я, – подруга не збиралася відступати.

– Закінчуй з цим. Ти знаєш, що мені не цікаво з однорічками. Вони усі тупі й думають не тим місцем. Там тестостерону більше ніж мізків.

– Я не кажу про однолітків.

– Ти про Евана зараз, чи що?

– Ні, фу. До нього я тебе не клею ніяким чином.

– Хоч за це дякую.

– Але перейдемо до твого шефа, – обережно мовила Карла, повертаючись до попередньо обірваної теми.

– Ти знову за своє? Він дорослий. Так, подібні до нього чоловіки набагато уважніші, серйозніші, розумніші, поговорити здебільшого з ними є про що, але їм треба інакші стосунки, ніж короткотривалі зустрічі вихідного дня. Ніколи мені таким страждати. Всі дні розписані без того.

– Ти пропустиш молодість через своє навчання. А краса твоя не вічна, дівчино.

– Оцінки, на жаль, не ставлять за гарні очі. Та й ті у мене цілком звичайні. І тут не пощастило.

– Я турбуючись про твоє майбутнє й занижену самооцінку.

– Нормальна у мене самооцінка. А про майбутнє своє я теж турбуюся. Тому й отримаю спершу освіту, роботу, а там і стосунками займатимуся

– Ага, займатимешся. Додай, що це за умови, якщо той єдиний, який не біситиме, що мало вірогідно, зовсім випадково існуватиме з тобою в одній реальності.

– Чи не пора тобі спати, подружко?

– Я дочекаюсь твого повернення. Приспічило тобі у таку темінь гуляти одній. Викликай таксі, мені не спокійно на душі.

– Все, доброї ночі, я кладу слухавку.

– Ти впертіша за стадо баранів. Чекаю на тебе.

– Образити мене не вийшло, я ж і так баранець по гороскопу.

– Скоріше по життю.

– Все! Скоро буду, не хвилюйся.

Найкоротший шлях до кампусу виглядав небезпечним, хоч пролягав через вузькі вулички попід міський парк, якими в таку пору навіть пси не бродили. За пів шляху дівчина не зустріла жодного перехожого, що одночасно тішило та насторожувало. У найтемнішій частині маршруту, хоч і доволі короткій, шлях перегородив чорний позашляховик. З авто вийшов не дуже тверезий водій, судячи з алкогольного запашку, який став чутний у повітрі. Не привабливий нічим чолов'яга, зростом до метра сімдесят, доволі неприглядною, розпливчатою статурою огидно посміхався, і як міг стрімко наближався до Нетти.

– Кицю, ти така мила була під час обслуговування нашого столика. Може й тепер проявиш милість? Підеш до татуся на ручки? Я залишив щедрі чайові, дам ще, якщо зараз гарно попрацюєш.

Дівчина заклякла від страху, пізнавши у нахабі вечірнього клієнта, який та й справа, що відвішував їй неоднозначні компліменти.

– Чого так зиркаєш на мене, мов я пропоную тобі до місяця злітати? Хоча... Я покажу тобі весь космос всього за пів години. Ходи сюди.

Підійшовши впритул він доволі грубо ухопив Нетту за тендітну талію. Тепло його спітнілих долонь неприємно обпекло її шкіру та викликало непереборну відразу. Вона відступила, але вирватися з цупкого полону виявилося не так легко. Сила його обіймів була надто дужою.

– Відпустіть мене! Що Ви собі дозволяєте? Я не повія, а працівник ресторану, – випалила в обличчя негіднику.

Він засміявся:

– Проси мене ще, кралечко, проси. Це так збуджує.

– Я кричатиму!

– Кричи, швидше розпочнемо.

– Я не жартую. Мені не складно буде відшукати на кого замовлявся Ваш столик, щоб...

– Ще не пробувала, а вже хочеш продовження? Ненаситна. А з вигляду пристойна дівчинка

– Я подам позов до суду за зґвалтування. Вас посадять.

– Кицю, я прокурор, тому у твоїх інтересах коритися. Гляди, побачимося ще не один разок. Заживеш, мов у Бога за пазухою.

Очевидно з надією, що молодиця не зможе встояти перед його відвертими залицяннями він поліз цілуватися, на що Нетта встигла ухилитися.