"А я насправді вже не можу спокійно жити"
А я насправді вже не зможу спокійно жити,
Без очей твоїх яскравих, я почну тужити.
Без палкого погляду і погляду ніжного,
Замерзлим все здається й немає пуху сніжного.
Незнаю що ти зробила? Мабуть причарувала,
Тепло моєму серцю в мороз подарувала.
По особливому, особлива і така прекрасна,
Мила, добра, пристрасна, красива і сучасна.
Тут навіть не поспориш, ти чарівна леді,
Вечорами п'єш лимонний чай і ховаєшся в пледі.
Говорюшка моя, ти надзвичайно цікава,
З тобою не заснеш, і не потрібна кава.
Голос лише почую і вже нічого не треба,
Можливо тому, що в тобі серця мого потреба.
Твій аромат і подих мимоволі вдихаю,
На весь світ хочу кричати: ''я тебе кохаю!''
Дозволь, взяти за руку і нагріти серце,
Зберегти тебе в руках як тендітне стебельце.
Дозволь, взяти за руку і повести в казку,
Щасливою зробити і подарувати всю ласку.
На вушко тихо так шептати: ''я тебе люблю!''
Нічого ти не бійся! Я тебе приголублю.
Нізащо не хочу втрачати милу твою усмішку,
Погляд впевнений й сміливий що нагадує кішку.
²⁰¹⁶
Відредаговано: 23.10.2025