Vitaliter

"А я насправді вже не можу спокійно жити"

"А я насправді вже не можу спокійно жити"

А я насправді вже не зможу спокійно жити,
Без очей твоїх яскравих, я почну тужити.
Без палкого погляду і погляду ніжного,
Замерзлим все здається й немає пуху сніжного.

Незнаю що ти зробила? Мабуть причарувала,
Тепло моєму серцю в мороз подарувала.
По особливому, особлива і така прекрасна,
Мила, добра, пристрасна, красива і сучасна.

Тут навіть не поспориш, ти чарівна леді,
Вечорами п'єш лимонний чай і ховаєшся в пледі.
Говорюшка моя, ти надзвичайно цікава,
З тобою не заснеш, і не потрібна кава.

Голос лише почую і вже нічого не треба,
Можливо тому, що в тобі серця мого потреба.
Твій аромат і подих мимоволі вдихаю,
На весь світ хочу кричати: ''я тебе кохаю!''

Дозволь, взяти за руку і нагріти серце,
Зберегти тебе в руках як тендітне стебельце.
Дозволь, взяти за руку і повести в казку,
Щасливою зробити і подарувати всю ласку.

На вушко тихо так шептати: ''я тебе люблю!''
Нічого ти не бійся! Я тебе приголублю.
Нізащо не хочу втрачати милу твою усмішку,
Погляд впевнений й сміливий що нагадує кішку.

²⁰¹⁶



#4879 в Різне
#1239 в Поезія

У тексті є: життя, душа, любов

Відредаговано: 23.10.2025

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше