"А я кохав її"
А я кохав її так, як неможливо кохати,
Її хорошу й недуже, і було звичним зітхати,
І не хотів я мовчати, про почуття свої щирі,
Вона як пташка осіння, від мене подалась в вирій,
А я в очах її ніжних, топився, плавав, топився,
І от чого я добився, сліз розлуки вдосталь напився,
І що теперь мені щастя? І хто теперь мені радість?
Так наче в свої двадцять три, я вже зустрів чужу старість,
Я обіймав її так, як не обійму нікого,
Після днів разом з нею, мені не треба нічого,
Я не вмів про почуття, свої щирі мовчати,
Вона за обрій полетіла й щаслива буде літати.
01.06.2019
Відредаговано: 23.10.2025