Vitaliter

"Стільки не написати"

"Стільки не написати"

Стільки не написати, скільки я хотів тобі сказати,
Та вже пізно говорити, слів немає, краще промовчати,

Краще все забути, точно краще вже не буде,
Серце розбите, тихо в грудях якось перебуде,

Якось душа переболить, перескрипить тай замовкне,
Перебинтую і піду туди де листя на деревах жовкне,

Не дивлячись на дирку в грудях розміром з галактику,
У мене все прекрасно, збираю серця клаптики,

Гріюсь осіннім сонцем, милуюсь змученим, цим же сонцем листям,
Не сплю, не бачу снів, не радію в домі гостям,

Та як би там не було цікава все ж компанія,
Дипресія, параноя, утопія, а ще маленька апатія,

Я залишився сам з думками, віддався в руки меланхолії,
Так важко встати з колін, і знову йти по колії,

В мені нічого немає, я все на тебе розтратив,
В тенета твої потрапив, а потім тебе втратив,

Все, що в мене залишилось, сна лишило як тривожний набат,
Це спогади про нас й твого волосся прекрасного, ніжний аромат.

2017

Подобається

#4874 в Різне
#1237 в Поезія

Відредаговано: 23.10.2025