Наш світ без справжньої любові,
Як свіжий вітер за вікном,
І не вдихнеш, і не торкнешся,
Здається все печальним сном.
Печаль наповнила серця,
Сум затаївся, комом в горлі,
Панує в світі зла біда,
Від того, що всі душі горді.
Немає слів, пусті лиш звуки,
Так солодко відтворюють вуста,
Так наче, за слова їм платять гроші,
Таке якби в пустих словах - ціна.
Наш добрий світ, поїла пустота,
Серця людей, самотні, впали в сплін,
В одних очах, краса душі - проста,
В одних, нажаль - то просто меланін.
Хотіли б всі щасливими побути,
Слова складати з ніжних пелюстків,
Нам мало вітра, щоб вдихати в груди,
Без перебільшень, так багато "почуттів".
А де любов? Чудесний Божий витвір?
Порив тепла, що змінює життя,
Вона блукає, як блукає вітер,
Вона одна, пройшла через буття.
Навколо тебе, крутиться весь час,
Навколо себе, бачиш лиш трагічність,
На мить вдихнувши, вітер, один раз,
По - справжному, ти зрозумієш вічність.
Та є надія, що її ти впустиш в серце,
Цей вітер щастя, що віддає теплом,
Який нагріє, охоловшу твою душу,
Бо довго ти ховав її за склом.
2017
Відредаговано: 07.05.2022