Справді світ змінився,
Тай зараз все міняється.
Кудись поділась правда,
І час бездумно гається.
Зникає мовчки любов,
Як роса під сонцем.
Всі розбивають серця,
Ніхто не стане їх оборонцем.
Непомітно гаснуть свічі,
Замовкають дивно вуста.
Вони вже не говорять,
Любові, теплі слова.
Вони холодними стали,
І не розкажуть тобі.
Все, що хотів ти почути,
Люди закрились в собі.
Немає щирих почуттів,
Одні слова на вітер.
І вірші не звучать,
Із милозвучних літер.
Замерзли теплі руки,
Вже не дарують квіти.
А хтось їх так чекає,
Бо в небо хоче летіти.
Зірок далеких торкнутися,,
Про себе ясно розуміти.
Що їх тендітні руки,
Когось ще в силі зігріти.
Не пишуть віршів, прози,
Не надсилають конвертики.
Здається, що на світі,
Померли всі романтики.
Зав’яли в полі квіти,
Політ свій завершив птах,
Ми наче завжди разом,
Та бачимось лише в снах.
У сні разом побудем,
Здається, що реальність.
Хоч в снах ми місце знайдем,
Там не живе брутальність.
Для нас немає місця,
І місця нашим почуттям.
Бо вся колись романтика,
Залишившись в минулому - стала забуттям.
2017
Відредаговано: 07.05.2022