Vitaliter
"З часом станем усі ми дорослі"
З часом станем усі ми - дорослі,
Й зрозумієм свої помилки,
Та, щоб розум прийшов не запізно,
Щоб ще вийняти з серця голки.
Щоб зробити хоч щось, щоб ще вспіти,
За завісою в довгих роках,
Щоб із серця чужого колючки забрати,
І покаятись щиро у своїх гріхах.
Щоб, ще вспіти побачити лиця старенькі,
Що тебе колихали і вели в цей світ,
Що за руку так тепо і ніжно тримали,
Не лиши тебе, як лишають сиріт.
Ми до мами за прощеням прийдем,
І до інших, нам рідних людей,
На коліна старенькі ми голову схилим,
Це безцінний для нас привілей.
В двері друзів постукаєм пізно,
І тихо промовим: "будь ласка впусти",
Боже дай не почути, так сумно і грізно,
"Мати з тобою нічого не хочу - прости".
Ти будь ласка пробач мені - зло,
Ти будь ласка пробач - всі провини,
Я згрішив проти тебе, разів з сто,
Як ніч темна грішить проти днини.
Ми пробачення будем просити,
Захлинаючись в своїх сльозах,
Все згадавши ми далі будемо жити,
З серцем чистим і поглядом світлим в очах.
За помилки й образи, треба платити.
Ми заплатим за них ще сповна,
Ще не раз ми заплачем за свої провини,
І покаявшись в них - почнем нове життя.
2015
Відредаговано: 07.05.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
