46. Пам'ятай про головне.

46.

Головне - це життя. Родина (сім'я).

А інше - дрібниці.

Наприклад. Я розумію, що навчання - це важливо. Саме навчання, а не оцінки. Діти здають ЗНО, де перший іспит українська мова, після здачі якої допускається дитина до обов'язкового іспиту з математики, а лише після здачі математики дитина здає предмет по вибору. Третій іспит. Може здати і четвертий, щоб було більше балів. Я колись чула, що одна дівчина так здала по вибору третім іспитом англійську, а четвертим німецьку.

Щоб здати ЗНО потрібні знання, а не оцінки. Не треба з дитини робити відмінника, якщо дитині це дуже важко. Добре чи навіть задовільно, на мою думку, теж годиться, тільки би дитина пройшла цей урок, отримала знання та здала його якось. Думаю, краще бути з поганими оцінками, але знати предмет, ніж боятися помилитися та здвонити мамі на роботу з істерикою (чула зі сторони таку ситуацію), бо не виходить щось зробити, тому що дитина панічно боїться помилитися, бо мама дасть прочухана за це. Тобто дитина вчиться на відмінно, але вже стала істеричкою, бо мама зробила її такою через вимагання відповідати високим рамкам. Мама істерить (бо її мати теж вимагала від неї досягнення високих планок, але це щастя та грошей так і не додало, навіть знать), вона передає таку модель своєї поведінки своїй дитині, а та дитина передасть цей образ поведінки своїй дитині. І для чого? Щоб закінчити школу на відмінно, але на лікуванні заспокійливими? Бо дитина вже їх приймає. В даному випадку мати  дуже пресує свою дитину, бо, крім ідеальної школи, дитина відвідує ще шість чи меньше кусів, на яких теж треба бути ідеальною та "якщо щось робити, то робити це добре" (слова тієї матері).

В даному випадку в перегонах за ідеальністю втрачається психіка.

Так само і в інших сферах.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, багато чого перейшло на другий план.

Виразно почало виділятися головне та другорядне, а то й взагалі непотрібне відсіялося.