2.
З початком повномасштабної війни частина українців виїхала з України, бо не знали, де зупиниться рф.
Інші покинули Батьківщину пізніше, бо не виьримали постійних повітряних тривог та й їх діти постійно хвилюються через це.
Це право кожного, якщо виїзний, покидати Україну в таким умовах чи ні.
А ось допомагати своїй країні будь-де, де б ти не знаходився, - це патриотизм.
Зараз актуально те, що кожен на своєму місці допомагає чим може.
Хтось зі своєї зарплатні та авансу переводить ЗСУ по 100 грн, хтось з дітей віддає свої 5 грн чи збирає кошти грою в шашки чи співаючи, хтось віддає свої ковідні гроші, хтось свої маленькі заощадження в 20 тис. грн, хтось може більше, хтось зібрав 2 млн грн та віддав фондам допомоги, хтось збирає в інших країнах допомогу в доларах ст євро чи за власні кошти купує автомобілі для армії чи спеціалізовані автомобілі швидкої допомоги, хтось, купуючи собі хліба, покупає ще макарони, щоб віддати їх зразу в магазині для тероборони, хтось віддає безкоштовно маленькі речі та взуття своєї дитини, з якої вона вже виросла, та книжки, бо вже для меншого віку вони чи просто діляться, хтось плете маскувальні сітки та й саму основу сітки, хтось безкоштовно допомогає як волонтер, навчає, ремонтує, ділиться своїми речами та матеріалами, хтось купує за власні кошти ліки чи збирає гроші на них для ЗСУ, біженців чи для тих, хто них потребує, хтось ділиться запасами своїх, - все це та багато іншої допомоги прояв патріотизму.