Військова романтика

Осінній

І знову осінь...Жовте листя

Ізнизу тихо шелестить.

Дерева фарбами палають.

Душа в задумі ще мовчить...

Про що мовчить вона, спитаєш:

Про свою осінь, що прийшла.

Про те що сонце не в Зеніті, 

Та ще не хилиться в Закат.

Про те, що  не остигла ще від літа

І сонце струменить  в Її очах, 

Іще довкола все зігріте,

Іще не потонуло все в дощах..

Зненгацька хмара сонце заступає,

І мов перед дощем, душа мовчить

у ній розлився якийсь дивний спокій

не пустка ,ні,зовсІм інакший щем...
 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше